14 / 22
Ймовірність дощу нуль відсотків
13
звуки лунали стишено, з масним шурхотінням,
наче хтось торкався грубої струни на контрабасі.
Марко з зусиллям розплющив очі. Нікого. Скіль-
ки він спав? Двадцять хвилин? Годину? Не важи-
ло скільки, бо він хотів спати ще, він тільки-но
увійшов у смак солодкої непритомності. Відчу-
вав прохолоду кімнати, легке ажурне покривало
на ногах та грудях, маленьку подушку під голо-
вою… Важкі повіки лише кілька секунд протри-
малися розімкнутими.
Спав так, як не спав уже давно. Прокидався
й знову зісковзував у глибоке солодке забуття.
Прокинувся голодний, голова свіжа, настрій під-
несений. Стан — очікування чогось надзвичай-
ного. Що там в айфоні? Оце маєш! Більше доби
минуло. Пропущені дзвінки несуттєві. Від Світ-
лани жодного.
Новини у світі? Нічого справді нового, ті самі
проблеми, страхи та очікування ще більших не-
приємностей. Збираються хмари, темніє й гри-
мить — у великому світі висить у повітрі тривож-
не передчуття. Гаразд, що з погодою? Все добре,
заспокоїв айфон. Спека покинула місто, ймовір-
ність дощу нуль відсотків.
Вийшов із душової кабінки, вдягнув білу фут-
болку, джинси, легку вітрівку — вперед! У місто.
За дверима — балкон, хіба він тут був, цей
довгий рипучий балкон-тераса? Вчора він його