8 / 34
Дара Корній
Моє сонцесяйне
Різдво
істо дихало Різдвом… Аромат
свята перемагав густий запах
кави та стелився зимовою пло-
щеюРинок. Він солодко лоско-
тав ніздрі туристів, гостинно
запрошуючи в затишні кнай-
почки й кав’ярні на різномаїті смаколики. А по-
тім, поблукавши стометрівкою, зупинився біля
оперного театру. Він відчайдушно спинався на
пальці, допитливо зазираючи в очі кам’яній
пані Славі. Вона на фронтоні театру, граційно та
величаво, тримала над головою позолочену
пальмову гілку, спокусливо посміхаючись. Але
аромат свята не спокусився, лишень підморг
нув камінній жінці та помчав далі. Зачепив