25 / 34
27
ність у цьому містечку іншої історичної пам’ятки. Він розвернув-
ся і пішов у зворотний бік, проходячи південним сектором, квар-
тал за кварталом, починаючи зі сходу на захід бічної вулички, яка
проходила просто за будівлями і прямувала до колій. Вона нага-
дувала свою північну товаришку, ось тільки на ній розташовува-
лося більше однокімнатних приміщень, якими здебільшого були
сараї та гаражі, а ще на ній було менше фруктових яток. Але
знову ж таки, жодного пам’ятника, жодного музею. Принаймні їх
не було там, де найбільш логічно було б їх розмістити. Материн
Спочинок не завжди був значним місцем. Раніше це містечко
було лише непомітною плямкою вздовж безкінечного шляху через
пустир. Чи то меморіальна плита тому причина, чи то місцева
легенда, але згодом на цьому місці з’явилося містечко. Місто
виросло довкола цієї пам’ятки, наче перлина серед піщинок.
Проте йому не вдавалося нічого знайти. Ні каменя, ні музею.
Нічого не було на тому місці на прийнятній від окраїни відстані.
Достатньої відстані для того, щоб стати туристичним маршрутом.
Приблизно за один новий квартал від в’їзду в містечко. Але там
нічого не було.
Він продовжував іти, квартал за кварталом, як робив це й рані-
ше. Він бачив ті самі речі, що й до цього, проте тільки тепер по-
чинав їх розуміти. Місто знайомило його із собою, крок за кроком,
вулиця за вулицею. Воно виявилося торговим центром для широ-
кої спільноти, що охоплювала значну територію. Сюди завозили
неймовірну кількість різного приладдя, а вивозили готову про
дукцію. Звісно, більшоюмірою вивозили зерно. Проте і тварин тут
точно вирощували. Безсумнівно. Ось чому тут розмістилося бага-
то компаній-постачальників та ветеринарів, що спеціалізувалися
на великій худобі. Ось чому тут торгували гумовими фартухами.
У деяких фермерів справи йшли добре, і вони купували новенькі
сяючі трактори, а в інших усе складалося не так, як цього хотіло-
ся б, тому вони й ремонтували свої дизельні двигуни та приклею-
вали нові підошви на свої старі черевики.
Звичайне містечко, як і сотні інших.
Добігало кінця літо, і тому вечори грали золотистими барвами,
а сонце гріло, але не пекло, тож він продовжував іти, радіючи
з того, що перебуває на вулиці, аж поки не зрозумів, що він іще
раз обійшов усі квартали і всі місця відвідав також заново.