16 / 38
14
dug himself another cave. But instead of quiet time,
he found something entirely different. It is true
what they say that pupils ought to surpass their
teachers. So, the Venerable Anthony’s pupil the
Venerable Theodosius persuaded his brethren to
turn from hermitage to monasticism, with all the
monks unquestioningly obeying their Hegumen.
Disagreeing with the cenobitic rule of life, the
Venerable Anthony had to wander off to Chernihiv
Caves, which were later called Anthony’s Caves.
This is why at the crossroads to the Near and Far
Caves there stands a monument to Anthony and
Theodosius as the two fathers of monasticism. As an
advocate of eremitic monasticism, the Venerable
Anthony points to the Near Caves, while the
Venerable Theodosius, who advocated cenobitic
monasticism, points to the Far Caves.
Legends of the Caves
People tell all sorts of stories about the Caves of Kyiv
Lavra. For instance, rumor has it that it was the
Venerable Anthony who dug them, that they run to
Chernihiv, that the Vicar has his personal metro line
in them. “This colorful and merry legend is easiest to
debunk,” says the Head of the Department of History
and Archeology of the National Kyiv-Pechersk
Historian and Cultural Conservation Area,
Kostiantyn Krainii. “The thing is that the caves run
above the level of the Dnipro River. To get to
Chernihiv, the Venerable Father would have to go
through the depths of the river, which is simply
impossible. As for Lavra Hill, it is indeed cave-pocked
through the length and breadth of it. Moreover, most
of the underground passages did not appear until the
XVII century, in Petro Mohyla’s days. Before that time,
there were cells with a separate entrance there. In fact,
the Pechersk monks did not live in the caves for a long
time; they did so merely for the first two decades. As
far back as 1060–70s, they erected above-ground
buildings and got settled in the Upper Lavra. At the
same time the caves became places for private prayer
and burial. In the Middle Ages, the Lavra comprised
two actually separate monasteries with their own
Superiors for the Far and the Near Caves; the most
шого, а сам переселився на інший пагорб, де знову
викопав печеру. Та замість усамітнення сталося
дещо інше. Правду кажуть, що учень повинен іти
далі за свого вчителя. Так, учень преподобного
Антонія, преподобний Феодосій, переконав
братію змінити відлюдництво на чернече брат-
ство, у якому всі ченці беззаперечно підкоря-
ються своєму ігуменові. Не згідний з уставом
братства, преподобний Антоній пішов у чернігів-
ські печери, названі пізніше Антонієвими.
Саме тому на роздоріжжі до Ближніх і Даль-
ніх печер стоїть пам’ятник Антонію і Феодо-
сію — як двом родоначальникам чернецтва.
Преподобний Антоній показує на Ближні
печери й відлюдницький вигляд чернецтва.
Преподобний Феодосій — на Дальні печери
як прибічник братського уставу.
Печерні легенди
Чого тільки не розповідають про печери Київської
Лаври! Наприклад, що викопав їх преподобний
Антоній, що йдуть вони аж до Чернігова й що по
них намісник тепер проклав свою лінію метро.
«Яскрава й весела легенда, яку найлегше розвін-
чати, — розповідає начальник відділу історії
та археології Національного Києво-Печерського
історико-культурного заповідника Костянтин
Крайній. — Річ у тім, що печери лежать вище
рівня Дніпра. Щоб дістатися до Чернігова, препо-
добному довелося б перетнути глибини річки,
а це просто неможливо. А ось лаврський пагорб
і справді вздовж і впоперек помережаний пече-
рами. До речі, більшість підземних коридорів
з’явилися тільки в XVII столітті, за Петра Могили.
До цього там були келії з окремим входом. Узагалі,
печерські ченці недовго жили в печерах, лише
перші два десятиріччя. Уже в 60—70 роки ХI сто-
ліття вони будують наземні споруди, освоюють
верхню Лавру. А печери стають місцем усамітне-
ної молитви й поховання. У середні віки в складі
Лаври утворюються два фактично окремих
монастиря зі своїми начальниками Дальніх
та Ближніх печер, у яких головне — догляд
за мощами й печерними келіями».
холм, где снова ископал пещеру. Но вместо
уединения случилось другое. Правду говорят, что
ученик должен идти дальше своего учителя.
Так, ученик преподобного Антония, преподобный
Феодосий, убедил братию сменить отшельниче-
ство на иноческое общежитие, в котором все
монахи беспрекословно подчиняются своему
игумену. Не согласный с уставом общежития,
преподобный Антоний удалился в черниговские
пещеры, названные позже Антониевыми.
Именно потому на распутье к Ближним и Даль-
ним пещерам стоит памятник Антонию и Феодо-
сию — как двум родоначальникам монашества.
Преподобный Антоний указывает на Ближние
пещеры и отшельнический вид монашества.
Преподобный Феодосий — на Дальние пещеры,
являясь сторонником общежительного устава.
Пещерные легенды
Чего только не рассказывают о пещерах Киевской
Лавры. Например, что они выкопаны преподобным
Антонием, идут до Чернигова и по ним у намест-
ника теперь проведена своя линия метро. «Красоч-
ная и веселая легенда, которую легче всего развен-
чать, — рассказывает начальник отдела истории
и археологии Национального Киево-Печерского
историко-культурного заповедника Константин
Крайний. —Дело в том, что пещеры находятся
выше уровня Днепра. Чтобы добраться до Черни-
гова, преподобному пришлось бы пересечь глу-
бины реки, что просто невозможно. А вот лавр-
ский холм действительно вдоль и поперек испещ-
рен пещерами. Кстати, большинство подземных
коридоров появилось только в XVII веке, при Пет-
ре Могиле. До этого там были кельи с отдельным
входом. Вообще, печерские монахи недолго жили
в пещерах, лишь первые два десятилетия. Уже
в 60—70 гг. ХI века они строят наземные сооруже-
ния, осваивают верхнюю Лавру. Пещеры же стано-
вятся местом уединенной молитвы и погребения.
В средние века в составе Лавры образуются два
фактически отдельных монастыря со своими на-
чальниками Дальних и Ближних пещер, в которых
главное — уход за мощами и пещерными кельями».