19 / 38
17
incorruptible, and miracles had been happening there,
he was consecrated a saint and his relics were
displayed for veneration. But there are two categories
of incorruptibility: holiness and the divine judgment.
Once, in the XIX century, there was a household
steward on Athos. He was assigned to construct
a building on a certain site, but he disobeyed and built
it on a different site. Three years after his death, it
turned out that his body had not decomposed; instead
it had swollen like a sack. It was then buried for
another three years, and the whole Athos prayed for
him. When the body was unearthed again, it was in the
same state. Twelve years later, the body was thrown into
the sea because the earth would not take it.”
Failed Attempt to Take Relics Out
“Legend has it that in the early XX century
Metropolitan Anthony (Khrapovitsky) of Kyiv and
Halychyna attempted to take the relics out before the
emigration,” recalls Father Polycarp. “So, he entered the
Far Caves, thurified the relics of the Venerable
Theodore, Prince of Ostrog, but hardly had he bent
down to pick them up when fire came from beneath
the coffin and burned his epitrachelion (a long ribbon
worn around the neck, with its ends going down the
chest)! The late Chemandrite Dionysius, who lived in
the Lavra since 1921, told us another story. In 1918, in
Russia, they were opening up the relics of the Venerable
Sergius of Radonezh in an attempt to prove that it was
supposedly an imitation. It happened in our Lavra in
1930s. The medical men conducted their examination
to conclude: ‘No forgery has been detected.’ Then they
corrected themselves to: ‘No crude forgery has been
detected.’ In 1960s, the relics were even taken out and
loaded into the cars, but the engines never started.
Street of Anchorites
The Far Caves of Kyiv-Pechersk Lavra have a whole
street of Anchorites, which is a corridor with the
names of Pechersk Saints to have chosen to go into
seclusion. “This did not mean being mured up in
caves alive,” explains Hieromonk Nicodemus. “God
has given man free will and no one can limit him.
святих і виставляли мощі на поклоніння. Але
в нетлінності є дві категорії — від святості й від
кари Божої. У XIX столітті на Афоні одному
економові доручили побудувати приміщення
на певному місці, а він не послухався й побуду-
вав на іншому. Через три роки після смерті
виявилося, що він не зітлів, а надувся як мішок.
Ще на три роки закопали, увесь Афон молився
за нього. Розкопали — те саме. Через 12 років
тіло кинули в море, бо земля його не приймала».
Невдале вивезення мощей
«Є переказ, як на початку ХХ століття митропо-
лит Київський і Галицький Антоній Храповиць-
кий перед еміграцією хотів вивезти мощі, — зга-
дує отець Полікарп. — Зайшов у Дальні печери,
покадив мощі преподобного Федора князя
Острозького, нахилився, щоб підняти їх, аж
раптом з-під домовини вийшов вогонь і обпалив
йому єпітрахиль (довга стрічка, що надягається на
шию й кінцями спадає на груди)! Іншу історію
розповів покійний архімандрит Діонісій, що жив
у Лаврі з 1921 року. У Росії 1918 року відкривали
мощі Преподобного Сергія Радонезького, намага-
ючись довести, що це буцімто лежить підробка.
У нашій Лаврі таке сталося в 30-ті роки ХХ сто-
ліття. Медики провели дослідження й зробили
висновок: “Підробок не виявлено”, а потім випра-
вили: “Грубих підробок не виявлено”. А в 60-ті ро
ки мощі навіть винесли, поскладали в машини,
але мотори так і не змогли завести».
Вулиця Затворників
У Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври
є ціла вулиця Затворників — коридор з іменами
святих Печерських, що пішли в затвор.
«Це не означало замуровування в печерах
живцем, — пояснює ієромонах Никодим. — Гос
подь дав людині волю, і ніхто не може її обмежу-
вати. Чернець мав можливість виходити, але він
волів усамітнитися, жити своїм духовним
життям, і тільки після смерті його замуровували
на місці затворництва. Для затвора потрібен був
святых и выставляли мощи на поклонение.
Но в нетленности есть две категории — от свято-
сти и от кары Божьей. В XIX веке на Афоне
одному эконому поручили построить помещение
на определенном месте, а он ослушался и по-
строил на другом. Через три года после смерти
оказалось, что он не истлел, а надулся, как мешок.
Еще на три года закопали, весь Афон молился.
Раскопали — так же. Через 12 лет тело выбросили
в море, земля не принимала».
Неудачный вывоз мощей
«Есть предание, как в начале ХХ века митрополит
Киевский и Галицкий Антоний Храповицкий
перед эмиграцией хотел вывезти мощи, — вспо-
минает отец Поликарп. — Зашел в Дальние
пещеры, покадил мощи преподобного Федора
князя Острожского, наклонился, чтобы поднять
их, как из-под гроба вышел огонь и опалил ему
епитрахиль (длинная лента, огибающая шею
и концами спускающаяся на грудь)!» Другую
историю рассказал покойный схимандрит Диони-
сий, живший в Лавре с 1921 года. В России
в 1918 году вскрывали мощи Преподобного
Сергия Радонежского, пытаясь доказать, что
якобы это подделка лежит. В нашей Лавре такое
случилось в 30-е годы. Медики провели исследо-
вание и заключили: “Подделок не обнаружено”,
а потом исправили: “Грубых подделок не обнару-
жено”. А в 60-е мощи даже вынесли, сложили
в машины, но моторы так и не смогли завести».
Улица Затворников
В Дальних пещерах Киево-Печерской Лавры есть
целая улица Затворников — коридор с именами
святых Печерских, ушедших в затвор. «Это не
означало замуровывание в пещерах заживо, —
объясняет иеромонах Никодим. — Господь дал
человеку свободную волю, и его никто не может
ограничивать. Инок имел возможность выхо-
дить, но он предпочитал уединиться, жить своей
духовной жизнью, и только после смерти его
замуровывали на месте затворничества. Для