24 / 38
22
for 50 years, and then myrrh-streaming resumed,”
adds the Lavra’s old-timer Father Polycarp.
“Myrrh-streaming stopped in 1958, three years before
the Lavra was closed in Soviet times. To be fair
though, I must say that in the USSR days the heads
were handled with due care and were not destroyed,
thank God. They were regarded merely as museum
exhibits at the time, as proof of ‘deception of people by
priests’. I also remember them telling people during
the excursions back in 1986 that monks allegedly
deceived people by pouring special oil onto the heads
to make them stream.
By the way, one of our monks once decided to test
this atheistic theory by pouring some oil onto one of
the heads. The skull got covered in green moss as
a result. The heads turned out to accept nothing
foreign. When in June 1988 we came here, began to
pray and hold services, the heads became wet again,
and after some time myrrh began to dew the heads.
I remember one head constantly drowning in myrrh:
the vessel, which is no small, would be half-filled —
there would collect about two-three liters of myrrh!
We were even given myrrh in bottles at the time, for
services and healing of the weak. Then, the Vicar of
the Lavra, Jonathan (Yeletskykh), gave some myrrh to
be examined at Saint Petersburg Institute of Biology.
The results revealed that the substance streaming
from the heads contains an amazingly big number of
live protein units, and the substance is one of a kind in
the world!”
And how do the myrrh-streaming heads react
to the troubled times in the country, the war in the
East of Ukraine? Hieromonk Nicodemus answers,
“Myrrh-streaming has not changed over the time.
By the way, not all the heads stream myrrh
simultaneously, always only three or four at a time.
The same is happening now. However, the events in
the state and the life in the monastery are not
comparable. What is happening in the country
concerns the Lavra only externally, having no effect
on its essence. Therefore, the heads and other relics
respond to changes in spiritual life rather than those
in the world.”
The Vicar of Kyiv-Pechersk Lavra, His Grace Paul,
replies to that, “The monastery lives its own spiritual
Миро виступає на главах подібно до роси,
а потім збирається на дні посудин».
Мироточиві глави — чудові детектори внутріш-
нього життя монастиря. Образно кажучи, якщо
в Лаврі все добре —миро виділяється регулярно
й потроху. Якщо ж якась біда —можуть і взагалі
перестати мироточити, а якщо радість велика,
навпаки, глави можуть потопати в мирі. «Старці
розповідали, що глави мироточили не весь час.
Наприклад, у ХІХ столітті вони 50 років не мирото-
чили, а потім знов почали, — додає лаврський
чернець-старожил отець Полікарп. — 1958 року,
за три роки до закриття Лаври в радянські часи,
глави перестали мироточити. Хоча заради спра-
ведливості треба сказати, що за СРСР до глав
ставилися досить бережливо й, дякувати Богові,
не знищили. Просто сприймали їх як музейні
експонати. І як доказ “попівського обману на-
роду”. Я ще пам’ятаю, як у 1986 році на екскурсіях
розповідали, що ченці нібито обманювали народ
і поливали глави спеціальним маслом, щоб вони
замироточили.
До речі, один наш чернець якось вирішив переві-
рити цю атеїстичну теорію— налив масла на одну
з глав. Після цього череп покрився зеленим мохом.
Виявилося, що глави нічого чужорідного не сприй-
мають. Коли ми прийшли сюди в червні 1988 року,
почали молитися, служби проводити, глави стали
спочатку вологими, а потім почали виділяти
крапельки мира. Пам’ятаю, одна глава просто
плавала у мирі — до половини посудини натекло,
а вони ж немаленькі — по два-три літри! Нам тоді
миро навіть роздавали в пляшках для богослужінь
та зцілення немічних. Тоді намісник Лаври Іонафан
(Єлецьких) віддав частину мира на дослідження до
Санкт-Петербурзького інституту біології. У резуль-
таті з’ясували: речовина, що виділяється з глав, має
надзвичайно велику кількість одиниць живого
білка і аналогів цій речовині у світі немає!»
А чи реагують мироточиві глави на перипетії
в країні, війну на Сході України? «Кількість мира
за цей час не змінилася, — відповідає ієромонах
Никодим. — До речі, глави мироточать не всі,
а завжди по три-чотири. Також мироточать
і зараз. Але події в державі та життя монас-
закрытия Лавры в советские времена, главы
перестали мироточить. Хотя справедливости ради
надо сказать, что при СССР к главам относились
достаточно бережно и, слава Богу, не уничтожили.
Просто воспринимали как музейные экспонаты.
И как доказательство “поповского обмана народа”.
Я еще помню, как в 1986 году на экскурсиях
рассказывали, что монахи якобы обманывали
народ и поливали главы специальным маслом,
чтобы они замироточили.
Кстати, один наш монах как-то решил прове-
рить эту атеистическую теорию — налил масла
на одну из глав. После этого череп покрылся
зеленым мхом. Оказалось, что главы ничего
чужеродного не воспринимают. Когда мы пришли
сюда в июне 1988 года, стали молиться, службы
проводить, главы стали сначала влажными,
а потом начали выделять капельки мира. Помню,
одна глава просто плавала в мире — до половины
сосуда натекло, а они ведь немаленькие — по два-
три литра! Нам тогда миро даже раздавали
в бутылочках для богослужений и исцелений
немощных. Тогда наместник Лавры Ионафан
(Елецких) отдал часть мира на исследование
в Санкт-Петербургский институт биологии.
В результате выяснили, что вещество, выделяемое
из глав, обладает удивительно большим количе-
ством единиц живого белка и аналогов этому
веществу в мире нет!»
А реагируют ли мироточивые главы на перипе-
тии в стране, войну на Востоке Украины? «Коли-
чество мира за это время не изменилось, — отве-
чает иеромонах Никодим. — Кстати, главы
мироточат не все, а всегда по три-четыре. Также
мироточат и сейчас. Но события в государстве
и жизнь монастыря — несопоставимы. Про-
цессы, происходящие в стране, лишь внешне
касаются Лавры, но не затрагивают ее сущности.
Потому главы и другие святыни реагируют
на духовные изменения жизни, а не мирские».
«Монастырь живет своей духовной жизнью,
цель которой — совершенствование во Христе,
а не решение государственных вопросов, — от-
вечает на это и наместник Киево-Печерской
Лавры владыка Павел. — Святыни призывают