17 / 36
17
Як допомогти дитинi почуватися сильною та впевненою
Іринка розплакалася лише від того, що не змогла
розрахуватися — ледь втішили.
Загалом Іринка до всього ставиться з острахом,
але найстрашніше для неї — це переходити через
дорогу. Світлофора немає, і автівки, незважаючи на
зебру, з величезноюшвидкістю проносяться повз. Звіс
но, що вона не переходить дорогу сама. Зазвичай ма
мина рука міцно стискає її долоню. Але від того ще
страшніше, бо мамина долоня вогка і дівчинка ро
зуміє: мамі теж страшно. Вони можуть стояти на
тротуарі з півгодини, а одного разу навіть запізнили
ся до школи, хоча й вийшли заздалегідь. Того разу мама
ніби заклякла, і, хоча автівки були далеко, вони все
одно стояли й чекали, доки їх не стане жодної, щоб
швидко-швидко перебігти на інший бік. «Ми встиг
ли!» — ділиться пережитим дівчинка й говорить це
так, що розумієш: щоразу перед тією дорогою вона
очікує найжахливішого. «Це так небезпечно! — гово
рить її мама. —Найголовніше — встигнути!»
Мама довго чекала на Іринчине народження, вона
любить свою дочку й дуже піклується про неї. Аби
не сталося лихого, мама й досі проводжає та зустрі
чає Іринку біля шкільних воріт; ніколи не дозволяє
гуляти в сутінках, а гратись у дворі Іринка може
лише під вікнами, навіть у той осоружний магазин
дівчинці дозволено ходити лише тому, що весь її
шлях проглядається з вікна.
Мама дуже боїться за Іринку, особливо її хвилює
те, що дівчинка не дасть собі ради в житті, адже
вона така боязка.