31 / 36
30
переглянувши у кінотеатрі торгового кварталу якийсь
малоцікавий фільм. Повернувшись додому, повечеряв
із родиною і ще раз спробував зателефонувати. Ніхто
з друзів додому ще не прийшов.
Наступного дня перед полуднемвін знову зателефону-
вав, однак так само нікого не застав. Він укотре переказав
вітання. Попросив йому перетелефонувати, коли вони
повернуться. «Добре, миперекажемо»,—відповідалийо-
му у слухавку родичі друзів. Але щось у тоні їхнього голо-
су збентежило Цкуру. Першого дня він не зауважив, але
їхні голоси звучали не так, як завжди. Хлопець відчув, що
з ним чомусь уникають спілкування як зі своїм добрим
знайомим. Здавалося, що розмову хочуть якнайшвидше
завершити. Особливо його вразив холодний тон старшої
на два роки сестри Білої. Цкуру відчував у ній братню
душу (вона не була такою разючою красунею, як її мо-
лодша сестра, та все одно дуже вродливою), коли теле-
фонував Білій, зазвичай обмінювався з неюжартівливи-
мифразами. Принаймні вони завжди сердечно віталися.
Однак цього разу дівчина аж до непристойності квапли-
во поклала слухавку. Після цих телефонних розмов йому
почало здаватися, що він став носієм якоїсь особливо
небезпечної хвороботворної бактерії.
«Мабуть, щось трапилося, — подумав хлопець. —
Поки його не було, тут
щось
сталося, і тому люди на-
магаються триматися від нього на віддалі. Найімовір-
ніше, щось недобре, і таке, чого не мало би трапитися.
Але що це було? Що це
могло би
бути?» — скільки він
не мізкував, на думку нічого не спадало.
У грудях залишалося таке відчуття, ніби він заков-
тнув твердий шматок чогось неїстівного. І несила йому
це ані викашляти, ані перетравити. Цілий день він