26 / 36
25
буде небагато. Необхідно навчатися у спеціаліста саме
у тій конкретній галузі, що тебе цікавить.
—Чітко окреслена мета спрощує життя, — заува-
жила Сара.
Цкуру також так вважав.
—А решта четверо залишилися в Наґої, бо не хотіли,
щоби розпалася прекрасна спільнота, так?
—У випускному класі ми обговорювали наші плани
на майбутнє. Крім мене, всі казали, що мають намір
залишитися у місті і вступити до тамтешніх вищих на-
вчальних закладів. Було очевидно, що вони так вирі-
шили, бо не хотіли розбігтися хто куди. Хоча про це
виразно не говорили.
Червоний з його оцінками елементарно міг вступити
навіть до Токійського університету. До речі, учителі
й батьки так йому і радили. Та й Синій з його спортив-
ним обдаруванням пройшов би поза конкурсом до ба-
гатьох університетів, відомих на цілу Японію. Чорна,
напевно, також воліла би вчитися у якомусь приватно-
му університеті Токіо, бо за вдачею пасувала до роз-
кутішого і рафінованішого життя у мегаполісі, багатому
на інтелектуальну поживу. Наґоя, звісно, також мега-
поліс, однак не можна заперечувати, що з культурного
погляду, у порівнянні з Токіо, місто справляє враження
велетенського, та все ж провінційного. Але вони все-
таки вирішили залишитися у Наґої. Свідомо пішли на
зниження рівня університету, в якому могли би навча-
тися. Якби не фактор групи, то з усіх тільки Біла нікуди
не їхала б. Вона не була тією людиною, яка прагнула
виходити у світи і шукати там нового натхнення.
—Коли мене спитали про мої плани, я відповів, що
наразі точно не вирішив. Але насправді тоді я вже знав,