27 / 34
27
А стара промовила:
— Ти чув про те, що тварини відгризають собі лапу, щоб вирва-
тися, коли потрапляють у пастку? То все звірине нутро. А люди-
на лишилася б у пастці, витримала б біль та прикинулася б мерт-
вою, щоб убити ловця і знищити загрозу своєму видові.
Сверблячка переросла в легкий жар.
— Навіщо ти робиш це? — запитав Пол.
— Щоб визначити, чи ти людина. Мовчи.
Пол стиснув ліву руку в кулак, коли жар у правій руці поси-
лився. Він наростав повільно: тепло до тепла, тепло… і ще тріш-
ки тепла. Юнак відчув, як нігті вільної руки впинаються в до-
лоню. Він спробував зігнути пальці палкої руки, але не зміг
поворушити ними.
— Пече, — прошепотів він.
— Цить!
Біль пройняв його руку. Піт виступив на лобі. Кожна фібра
єства волала Полові, аби він висмикнув руку з тих палючих
лабетів… але… ґом джаббар. Не повертаючи голови, юнак спро-
бував ворухнути очима, щоб побачити страшну отруйну голку
біля шиї. Він відчував, що дихає ривками, спробував уповільни-
ти подих, але не зміг.
Біль!
Його світ виповнила порожнеча, не лишаючи нічого, крім
руки, що палала в агонії, та старезного обличчя на відстані кіль-
кох дюймів, що витріщалося на нього.
Губи йому пересохли настільки, що він ледве розтулив їх.
Жар! Жар!
Хлопець подумав, що відчуває, як чорніє шкіра на тій ви-
горілій руці, як тріскається й відпадає плоть, лишаючи одні
звуглілі кості.
Припинилося!
Біль припинився, неначе хтось повернув вимикач.
Пол відчував, як тремтить його права рука, як тілом стікає піт.
— Годі, — промимрила вона. — Кулль вахед!
1
Ще жодна дів-
чинка не витримувала так довго. Мені, певно, хотілося, щоб
1
Словосполучення арабського походження, буквально означає «кожен, усе». Зна-
чення у світі «Дюни» див. у словнику Френка Герберта («Термінологія Імперії»)
наприкінці книжки.