23 / 34
23
І знову материнська наука дала йому змогу відчути ледь по-
мітну напругу — знервованість, яку він інтерпретував як страх.
Джессіка підійшла до вікна, широко розсунула штори та по-
глянула крізь річкові сади на гору Саюбі.
— Ти дізнаєшся про ґом джаббар… зовсім скоро, — промо-
вила вона.
Пол почув переляк у її голосі та дуже здивувався.
Джессіка вела далі, не озираючись:
— Превелебна Мати чекає в ранкових покоях. Прошу тебе,
не барися.
Превелебна Мати Ґай Єлена Могіям
1
сиділа в обшитому гобе-
ленами кріслі та спостерігала, як до неї наближалися матір і син.
З вікон по обидва боки від неї відкривався краєвид на східну
луковину річки та зелені угіддя Атрідів, але Превелебна Мати
не звертала на нього уваги. Цього ранку вона особливо гостро
відчувала свій вік, і це їй дуже сильно дошкуляло. Вона прокли-
нала космічні перельоти, спілкування з Гільдією Лоцманів та
їхні таємничі плани. Але на цій планеті була справа, яка вима-
гала особистої присутності наділеної Зором сестри Бене Ґессе-
рит. Навіть Правдомовиця Падишаха-Імператора не могла ухи-
литися від виконання свого обов’язку.
«
Клята Джессіка
! — подумала Превелебна Мати. —
Якби вона
тільки народила нам дівчинку, як їй і наказували
».
Джессіка спинилася за три кроки від крісла й присіла в ма-
ленькому реверансі, лівою рукою злегка провела вздовж спідни-
ці. Пол стримано вклонився, як його вчив викладач танців —
«коли сумніваєшся в статусі людини».
Превелебна Мати, звісно ж, відзначила це.
— А він обережний, Джессіко.
Рука Джессіки ковзнула по плечу Пола, стиснула його. Ли-
бонь один удар серця її долоня тремтіла від страху. Тоді вона
знову опанувала себе.
— Так його вчили, Ваша Превелебносте.
«Чого вона боїться?»
— замислився Пол.
1
Імена Превелебних Матерів Бене Ґессерит у перших книгах циклу «Дюна» Френк
Герберт формував за таким зразком: латинське чоловіче ім’я + жіноче ім’я + екзо-
тичне ім’я.