8 / 34
6
турботу, яку він виказував до матері під час її смертельної хвороби,
ми стали найкращими друзями. Він допоміг мені з письменницькою
кар’єрою, показавши, що саме видавці хочуть бачити в книжках; на-
вчив прописувати цікавих персонажів, вибудовувати саспенс і змушу-
вати читачів перегортати сторінки далі. Прочитавши ранні чернетки
«Комети Сідні» (книжки, що стала моїм першим опублікованим ро-
маном), батько вкрив примітками кілька сторінок і написав мені таке:
«Ці сторінки… демонструють, як редактура ущільнює історію. Уперед.
Зроби так само». Це був його спосіб повідомити, що він може відчи-
нити для мене двері та допомогти пройти крізь них, але я сам мушу
впоратися з безміром роботи, який є наслідком письменництва.
Беверлі Герберт була віконцем у душу Френка Герберта. Він роз-
повів про це читачам у любовній тристорінковій присвяті дружині
в кінці «Капітулу: Дюна», де змалював їхнє спільне життя. Колега по
перу, домірна йому за інтелектом, саме вона запропонувала назву для
цієї книжки, але померла, поки батько писав її. Ще раніше, у «Дюні»,
Френк Герберт списав образ леді Джессіки Атрід із Беверлі Герберт,
наділивши персонажа виповненими гідності, м’якими способами впли-
ву й пророчими здібностями, якими, без сумніву, моя мама володіла.
Коли батько описував «приховані (віщунські) здібності леді Джессі-
ки», він також мав на увазі маму та всі ті надприродні вчинки, які вона
робила протягом життя. Часто батько ніжно називав її «білою відь-
мою» або ж чарівницею. Так само він у всіх книжках «Дюни» описував
героїчних жінок із Бене Ґессерит як «відьом».
«Дюна» — найдивовижніший науково-фантастичний роман із усіх,
що їх коли-небудь було написано. Уже продано десять мільйонів при-
мірників у всьому світі понад 20 мовами. Вона стала для наукової
фантастики тим, чим була для фентезі трилогія «Володар перснів» —
найповажнішою та найтитулованішою працею у своєму жанрі. Звісно,
«Дюна» — це не лише наукова фантастика. Вона містить у собі значні
елементи фентезі та має стільки важливих шарів під формальною
фабулою, що вже перетворилася на канон. Задля підтвердження цієї
тези погляньте на обкладинку книжки, яку тримаєте в руках. Скільки
спокійної гідності в малюнку!
Роман уперше було опубліковано в твердій палітурці 1965 року у ви-
давництві «Chilton Books», більше відомому величезними довідниками
з авторемонту.Жодне інше видавництво не захотіломати справи з книж-
кою—частковойчерез обсягирукопису. Їмвидавалося, що 215 000 слів—
це занадто: більшість романів того часу містили від чверті до третини