«Дюна» Френка Герберта

яку мислячі машини становили ще в 1960-х, задовго до фільму «Тер-

мінатор» із Арнольдом Шварценеґґером.

Цікаво, що у всесвіті «Дюни» нема прибульців. Навіть найекзотич-

ніші істоти, мутанти-лоцмани з Гільдії, — люди, так само, як і мерзен-

ні генетичні генії Тлейлакса й гхоли, вирощені в чанах із плоті. Один

із найцікавіших типів людей, яких породила уява Френка Герберта, —

це жінки ордену Бене Ґессерит, наділені колективною пам’яттю. Ця

концепція багато в чому ґрунтується на роботах і поясненнях Карла

Ґустава Юнґа, який говорив про «колективне несвідоме» — ймовірно,

вроджений комплекс сутностей і способів поведінки, притаманний

усім людям. Саме ці концепції батько обговорював із дружиною Раль-

фа Слаттері Ірен — психологом, яка проводила дослідження з Юнґом

у Швейцарії в 1930-х.

Життя Френка Герберта досягнуло кульмінації в 1957-му й наступ-

них роках, коли він зосередив увесь свій надзвичайний досвід на ство-

ренні великого роману. Батько пригадував, що в купі книжок, які він

ретельно вивчав для написання «Дюни», трапилася думка, що еколо-

гія — це наука про розуміння наслідків. Батько не вигадав цей концепт,

але, навчившись в Езри Паунда, «зробив його новим»

і виклав у фор-

мі, яку сприймали мільйони людей. Маючи таке саме світовідчуття,

як в індіанців, тато бачив, що західна людина завдає шкоди довкіллю,

а не живе в гармонії з ним.

Батько розповідав, що, попри всі зусилля, яких вимагала «Дюна»,

робота над цією книжкою була для нього улюбленою. Він використо-

вував те, що називав «технікою надзвичайної деталі», за допомогою

якої вивчав і готував нотатки протягом чотирьох років, з 1957 по 1961,

а тоді писав і переписував книжку з 1961 року по 1965.

Оскільки тато то розширював, то скорочував рукопис залежно від

того, який редактор давав йому поради, в остаточну версію закралася

помилка. Вік Імператора Шаддама Коррино IV в романі трохи непо-

слідовний, але це одна з небагатьох похибок у всій серії «Дюни». Це

неймовірно, зважаючи на те що Френк Герберт писав книжки на дру-

карських машинках… понад мільйон слів без використання комп’юте-

ра, який би допоміг узгоджувати всю інформацію.

Наприкінці 1961 року, саме в зеніті свого монументального зусилля,

тато звільнив літературного агентаЛартона Блессінґейма, адже не відчу-

«Make it New!» («Зробіть це новим!») — творче гасло Езри Паунда, що стало про-

грамною максимою для всього західного модернізму. (

Тут і далі прим. пер.

)