11 / 22
17
Коли кашель припинився, не залишилось нічого, окрім нік-
чемності життя, що із шелестом пронеслося повз, чи ледь чутної
судоми. Тоді несподіванка дісталася до його вуст — вони були
іржаво-коричневого кольору і лущилися, як стара фарба. Вже
давно потребували ремонту.
Їхня мама спала.
Я увійшов до потяга.
Мої ноги крокували захаращеним проходом, моя долоня мит-
тєво прикрила його губи.
Ніхто й не помітив.
Поїзд стрімголов мчав у далечінь.
Крім дівчинки.
Одне око розплющене, друге ще досі дрімає — крадійка кни-
жок, також відома як Лізель Мемінґер, — зрозуміла, у цьому
немає сумніву, що її молодший братик, Вернер, лежав на боці
мертвий.
Його блакитні очі втупилися в підлогу.
Але нічого не бачили.
До того як прокинутись, крадійка книжок бачила сон про
фюрера
— Адольфа Гітлера. У сні вона була на мітингу, де він
виступав, і дивилась на проділ черепового кольору та бездо-
ганний квадратик вусів. Вона із задоволенням слухала слова,
що потоком ринули з його рота. Ті фрази виблискували на
світлі. У якийсь, трохи спокійніший момент, він навіть схилився
й усміхнувся їй. Вона усміхнулась у відповідь і промовила:
«Gutten Tag, Herr F
..
uhrer. Wie geht’s dir heut?»
1
Вона ще не на-
вчилася добре говорити чи бодай читати німецькою, бо не-
часто бувала у школі. Причину цього вона дізнається пізні-
ше — всьому свій час.
Вона прокинулась саме тоді, коли фюрер
збирався їй щось
відповісти.
Ішов січень 1939 року. Їй було дев’ять років, незабаром мало
виповнитись десять.
Її братик помер.
Одне око розплющене.
1
Добрий день, пане фюрере. Як ся маєте сьогодні? (
нім.
) —
Тут і далі
прим. пер., якщо не вказано інше.