«Ліки від кохання» Ірвіна Ялома

проживаємо життя, тим менша вірогідність, що ми зрозумі-

ємо його сенс. Раціональних запитань про сенс життя завж-

ди значно більше, ніж відповідей на них. Під час терапії, як

і в житті, сенс — це лише похідний продукт діяльності, і пси-

хотерапевт має скерувати всі зусилля пацієнта на пошук

правильних відповідей. Варто знати, що діяльність не за-

безпечує раціональні відповіді на запитання про сенс жит-

тя — вона робить ці запитання безглуздими.

Ця екзистенціальна дилема — людина, яка шукає сенс

життя і певність у світі, який не має ні того, ні іншого, — має

велике значення для психотерапевта. У своїй щоденній

роботі лікар, який прагне налагодити стосунки зі своїми

пацієнтами, стикається з невизначеністю. Проблеми паці-

єнтів, їхня нездатність знайти відповіді на запитання змушу-

ють психотерапевта самому шукати відповіді на ті самі за-

питання. Крім того, лікар має визнати, як це був змушений

зробити я в історії «Дві посмішки», що зрозуміти інших лю-

дей, осягнути їхній досвід, беззаперечно, дуже складно

і фактично неможливо.

Справді, здатність миритися з невпевненістю є перед

умовою для нашої професії. Хоча побутує думка, що пси-

хотерапевти систематично та вміло скеровують своїх па-

цієнтів і ведуть їх через добре сплановані етапи терапії до

поставленої мети, насправді таке трапляється вкрай рідко.

Ці історії є свідченням того, що терапевти часто виявляють

нерішучість, імпровізують та наосліп шукають правильний

напрямок. Існує велика спокуса домогтися визначеності,

вдавшись до методик ідеологічної школи чи визнаної тера-

певтичної системи, однак тут криється підступ: такі пере-

конання можуть зашкодити випадковим зустрічам, які вкрай

необхідні для ефективної терапії.