30 / 36
29
Досвід життя в концентраційному таборі
вирок було здійснено протягом наступних кількох го-
дин. Відіслані наліво просто зі станції вирушили до кре-
маторію. На дверях цієї будівлі, як розповів мені один
із тамтешніх працівників, кількома європейськими мо-
вами було написано «Баня». Заходячи досередини, ко-
жен в’язень отримував шматок мила, а потім — із ми-
лосердя я не буду розповідати, що було далі. Про це
страхіття написали вже чимало.
Ми, врятовані, меншість пасажирів потяга, дізналися
правду ввечері. Я запитав у в’язнів, які перебували тут
уже деякий час, куди відіслали мого колегу й товариша Р.
— Його відправили наліво?
— Так, — відповів я.
— Тоді ти зможеш побачити його там, — відпові-
ли мені.
— Де?
Рука вказала на димар за кілька сотень метрів від
нас, з якого в сіре небо Польщі жбухав стовп вогню,
перетворюючись на лиховісну хмару диму.
— Ось там ваш товариш, лине до неба, —відповіли
мені. Але ядотинерозумів, докимені непояснилипрямо.
Однак я збився з розповіді. Із погляду психології перед
нами був ще довгий, дуже довгий день від світанку на
станції до нашого першого нічного відпочинку в таборі.
Оточені есесівською озброєною охороною, ми були
змушені бігти зі станції, повз колючий дріт під напру-
гою, до табору, до санітарного пункту; для тих із нас, які
благополучно відбули перший відбір, це була справжня
баня. Знову ж таки, ілюзія порятунку знайшла своє під-
твердження. Есесівці були майже чарівні. Невдовзі ми
з’ясували причину. Вони люб’язно ставилися до нас, бо
побачили годинники на наших руках і могли переконати