28 / 36
27
Досвід життя в концентраційному таборі
належать до спеціально відібраної еліти, яка роками
приймала нові транспорти, що день за днем приїжджа-
ли на станцію. Вони брали на себе опіку над новими
в’язнями і їхнімбагажем, включно з дефіцитними речами
та коштовностями. В останні роки війни Освенцим став
дивним місцем у Європі. Тут зберігалися унікальні скар-
би— золото та срібло, платина та діаманти—не тільки
на величезних складах, але також у руках есесівців.
Півтори тисячі в’язнів скупчилися в ангарах, розрахо-
ваних нарозміщеннящонайбільше двох сотеньосіб. Нам
було холодно й голодно, не було вдосталь місця, щоб на-
вітьприсістинавпочіпки, щовже казатипро те, щоблягти.
Стоп’ятдесятиграмова скибочка хліба була нашою єди-
ною їжею протягом чотирьох днів. Однак я почув, як
старший в’язень, приставлений для нагляду за ангаром,
торгувався з одним членом приймальної команди щодо
платинової булавкидлякраватки, оздобленої діамантами.
Більшість здобичі невдовзі виміняють нашнапс. Я більше
не пригадую, скільки тисяч марок коштувала кількість
шнапсу для «веселої вечірки», але знаю, що ці в’язні-ста-
рожилипотребувалишнапсу. Хто звинуватить їх, щовцих
обставинах вони намагалися одурманити себе? Існувала
й інша категорія в’язнів, яка в майже необмежених кіль-
костях отримувала алкоголь від есесівців: люди, котрі
працювали в газових камерах та крематоріях і котрі чу-
дово знали, що одного дня вони перестануть бути ката-
ми з примусу і самі стануть жертвами.
Майже кожен у нашому транспорті мав ілюзію, що
його помилують, що все завершиться добре. Ми не зро-
зуміли значення сцени, свідками якої стали. Нам нака-
зали залишити наш багаж у вагонах і вишикуватися
у дві лінії — з одного боку чоловіки, з іншого жінки,