26 / 36
25
Досвід життя в концентраційному таборі
Вивчаючи величезну кількість матеріалу, зібраного
внаслідок спостережень і досвіду багатьох ув’язнених,
можна виокремити три фази душевної реакції на життя
в концтаборі: період після прибуття до табору; період
глибокого занурення в буденне життя табору і період
після звільнення.
Симптом, характерний для першої фази, — це шок.
За деяких обставин шок може навіть передувати фор-
мальному потрапляннюдо табору. Наведу прикладмого
власного прибуття.
Півтори тисячі людей декілька днів та ночей їхали
в потязі: у кожному вагоні було вісімдесят осіб. Дово-
дилося лежати на власних речах, жалюгідних рештках
особистого майна. Вагони були напхані так, що тільки
крізь верхню частину вікон можна було угледіти сірий
світанок. Усі сподівалися, що потяг везе нас на одну
з військових фабрик, де нас використовуватимуть як
робочу силу. Ми й гадки не мали, перебуваємо ще в Сі-
лезії чи вже в Польщі. Свисток потяга звучав моторош-
но, наче співчутливий крик про допомогу для нещас-
ного вантажу, який потяг приречено віз у небуття. Потім
потяг перейшов на запасну колію, очевидно неподалік
головної станції. Раптом занепокоєні пасажири закри-
чали: «Дивіться, напис “Освенцим”!» Серце кожного
з нас у ту мить завмерло. Освенцим — сама ця назва
означала страхіття: газові камери, крематорії, масове
знищення. Потяг під’їжджав поволі, майже нерішуче,
наче хотів якнайдовше вберегти своїх пасажирів від
жахливого усвідомлення: Освенцим!
Тьмяний світанок прояснив обриси величезного та-
бору: довгі лінії кількох рядів колючого дроту, сторожо-
ві вежі, прожектори й довгі колони вбраних у лахміття