26 / 34
Моє сонцесяйне Різдво
25
світ, явний і прихований, а не лише твоя родина,
зібрався тут, навколо цього прадіда вусатого, Ді-
духа багатого, і чекає благословення.
У кімнату входить дідусь, бере одну з трьох
запалених свічок, ставить її в миску, з якою при-
йшов до хати, й обходить тричі за сонцем осе-
лю… Чекаємо мовчки. Дідусь підходить до сто-
лу і ставить на нього миску зі свічкою.
Тепер моя черга. Пірнаю під стіл й починаю
голосно і весело кукурікати, кокати, хрюкати,
мукати, мекати, бекати, нявкати, гавкати й на-
віть гудіти, мов бджола… Так зайнята цією грою,
що й не бачу, як мама заносить у кімнату кутю
і ставить її урочисто на стіл.
Стаємо навколо столу. Обернені до образів
святих, щиро промовляємо вслід за дідусем мо-
литву чи проповідь:
— Щиро Бога просимо.
Поклони б’ємо,
Усі душі споминаємо
І тоті, що їх не знаємо.
Господи, охорони людську худібку і мою!
Всіх православних від зневіри,
На росах, на водах,
На каждих переходах!
Дякувати Богу святому, що поміг дочекати
У мирі, в радості, в здоров’ї цих величних свят!
Та поможи, Боже, їх у радості провести
І від цих за рік нових діждати.
Христос родився!