25 / 34
Дара Корній
24
я, маленька і нерозумна. Я мала в серці велику
віру. А вона для розуміння — все! Бог предвіч-
ний народжується не в муках, він народжується
в славі і народжується для життя.
Буде в тебе Господь на вечері…
Поки дідусь чаклує на вулиці, мама з бабусею
ставлять на стіл одинадцять традиційних страв,
дванадцята — кутя — ставиться останньою.
Мама засвічує три свічки, зроблені з воску.
А віск — із власної пасіки. Навколо першого
хліба ставляться ці три свічки. Мама урочисто
вносить і гордо ставить на стіл по страві, за кож-
ним разом промовляючи: «Чим хата багата —
тому й рада! Хай Бог благословить!» Узвар,
горох, тушена капуста, смажені окуньці, пісні
голубці, червоний борщ із вушками, пампухи
з часничком, вареники, грибна підливка…
На столі пахнуть і аж просяться до рота смач-
ні запашні страви. Але все має свій порядок—не
дотримуватися його означає зневажати не лише
господаря дому, а й весь рід. Та й чи могло хоч
щось таке спасти на думку? Стоїш зворушена,
причарована, ніби це ти і тільки ти, а не пастуш-
ки, побачила першу зорю, яка сповіщала «вість
благу». Ніби це твоя родина, а не три царі вітають
дарами щедрими народження Месії. Ніби цілий