24 / 34
Моє сонцесяйне Різдво
23
нового предковічного Сонця, славлячи наро
дження того, хто се Сонце зродив:
— І сказав Бог: Нехай будуть світила на твер-
ді небесній для відділення дня від ночі, і нехай
вони стануть знаками, і часами умовленими,
і днями, і роками.
І нехай вони стануть на тверді небесній світи-
лами, щоб світити над землею. І сталося так.
І вчинив Бог обидва світила великі, світило
велике, щоб воно керувало днем, і світило мале,
щоб керувало ніччю, також зорі.
І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світи-
ли вони над землею, і щоб керували днем та
ніччю, і щоб відділювали світло від темряви.
І Бог побачив, що це добре.
І був вечір, і був ранок, день четвертий.
Часоплин нічого не змінив, бо в мені й досі жи-
ве та маленька довірлива дівчинка-волиняноч-
ка, яка широко й зачудовано приймає світ Бо-
жий, велику мудрість свого народу, предковічне
прагнення Любові й Злагоди. Я знаю, що лю-
бов не тільки довготерпить, вона — перемагає.
Я знаю, що кожне мовлене нами слово має вагу
та значення. Воно може створити Всесвіт, а може
його й загубити. Я знаю, що прийде час і ми це
зрозуміємо. Як і тоді, у дитинстві, це розуміла —