23 / 34
Дара Корній
22
цього світлого дня не може тих ворогів бути ні
серед живого, ні серед всюдисущого:
— Буре! Буре! Будь ласкава і виходь до нас
на Святу вечерю! Коли тепер не ласкава прийти
на Святу вечерю, на дари Божі, на ситі страви,
на велике добро, як ми тебе просим, то не при-
ходи до нас вліті, як ми тебе не потребуєм!
Я прислухаюсь до звуків вечора: чи не суне
часом колючий вусатий дідуган Мороз або хи-
тра баба Буря на запросини? І малій дитині стає
лячно: а коли цього року вони все-таки переду-
мають і причимчикують?
Дідусь продовжує запросини, промовляючи
щиро й чесно:
—Відьми, чорнокнижники та планетники!
Кличу вас на вечерю Святу! Як ви не маєте мо-
ці явитися на неї, на Різдво Боже, так шоби не
мали моці ані волі шось лихого зробити мені
й родині моїй!
Ніхто на запросини не пристає. Дідусь якусь
мить стоїть, слухаючи чи то небо, чи то землю,
і тоді починає… танцювати. Він рухається в про-
тилежний бік від руху сонця на небі, тримаючи
високо над головою чашу життя з зерном, із
якого колись проріс цілий Всесвіт.
Ні! Це не дідусь мій зараз танцює. Це танцює
весь мій рід український, славлячи народження