26 / 42
I. Вступ
Людям слід знати, що наші задоволення, радощі,
сміх і жарти походять із жодного іншого місця, як звідти
(із мозку), звідки також походять смуток, жаль, горе і сльози.
Саме ним ми думаємо, розважаємо, слухаємо, пізнаємо
гарне і бридке, добре і зле, приємне і неприємне (…).
І саме через цей орган впадаємо в гнів, божеволіємо,
зазнаємо страху та жаху вночі та вдень, з нами
трапляються безсоння, невчасні омани, недоречні
турботи, непорозуміння і втрата самовладання.
Гіппократ (460—370 рр. до н. е.)
I.1 Ми—це наш мозок
Усе, що ми думаємо і робимо, відбувається через наш мозок.
Від структури цієї фантастичної машини залежать наші здіб-
ності, обмеження і характер; ми — це наш мозок. Тепер дослі-
дження мозку — це не лише пошуки причин мозкових захво-
рювань, а й пошуки відповіді на питання, чому ми існуємо,
якими ми є, — словом, пошуки себе самих.
Нервові клітини, або нейрони, — це будівельні елементи,
з яких складається наш мозок. Мозок важить півтора кілогра-
ма і містить 100 мільярдів нейронів (ця цифра в п’ятнадцять
разів перевершує чисельність населення Землі). До того ж
у нашому мозку є гліальні клітини, яких вдесятеро більше,
ніж нейронів. Раніше припускали, що гліальні клітини лише