6 / 34
8
і тому копав він ритмічно, плавними, проте чіткими рухами, ви-
копуючи по сім футів землі за один раз; його гідравлічні поршні
миготіли під струменями світла, а двигун то пихкотів, то гуркотів,
то затихав; кузов підіймався та опускався щоразу, коли нова пор-
ція землі відкидалася набік. Коли яма стала достатньо глибокою,
вони відігнали машину назад та розвернули її іншим боком, щоб
за допомогою переднього ковша скинути в неї Ківера, роздира-
ючи його шкіру, перекочуючи та купаючи тіло в болоті, аж поки
воно не перекотилося через край ями та не вдарилося об її дно із
глухим гуком у світлі фар канавокопача.
Але дещо пішло не так, і сталося це саме тієї миті.
Вечірній потяг прибув на п’ять годин пізніше за графік. Уже
наступного ранку по радіо повідомили, що через один несправний
локомотив за сотню миль
1
на південь від цієї станції утворився за-
тор. Проте тієї миті вони цього не знали. Усе, що почули тоді, —це
протяжний сигнал свистка десь удалині, а тому їм залишалося
лише стояти та споглядати, як стукотять дедалі ближче та ближче
довжелезні освітлені вагони, один за одним, наче якесь сновидіння,
якому немає кінця. Але врешті-решт потяг зник з очей, залишивши
по собі лише скрегіт колій, а коли й вогник останнього вагона по-
глинула опівнічна темрява, вони повернулися до роботи.
Через двадцять миль у північному напрямку потяг почав стишува-
ти хід, він зашипів, поволі зупиняючись, двері вагона розчинилися,
і на платформу зійшов Джек Ричер, одразу опинившись перед
елеватором для зерна заввишки з багатоповерховий будинок. По
лівий бік від нього знаходилися ще чотири елеватори, кожен з них
більший за попередній, а праворуч стояв неймовірно великий ме-
талевий сарай, приблизно такий самий, як ангар для літаків. На
стовпах на однаковій відстані один від одного височіли протитуман-
ні ліхтарі, які пронизували темряву променями світла. Згусток
туману в нічному повітрі стояв перед очима, наче важлива дата
в календарі. Літо добігало кінця та поступалося місцем осені.
Ричер стояв на місці, а позаду нього потяг уже набирав швид-
кості, рухаючись зі скреготом, пихтінням, повертаючись до свого
1
Миля — британська та американська міра довжини. 1 миля дорівнює
1760 ярдів, або 5280 футів, або 1609,344 метра.