9 / 34
11
—Мій друг?
Жодного акценту. Звичайна американська вимова. Таку мож-
на було почути на кожному кроці.
Він запитав:
—Чому б іще ви сюди прийшли, окрім як зустріти потяг? Не
бачу іншого пояснення. Думаю, зазвичай тут нікого не зустрінеш
опівночі.
Вона промовчала. Він сказав:
—Тільки не кажіть мені, що ви чекаєте тут від сьомої вечора.
—Я не знала, що потяг запізнюється, — відповіла вона, —
тут немає мобільного зв’язку. І на станції не було нікого, хто міг
би мене попередити. А ще «Поні Експрес»
1
, здається, сьогодні
не працює.
—Його не було в моєму вагоні. І у двох сусідніх також.
—Кого не було?
—Вашого друга.
—Ви навіть не знаєте, як він виглядає.
—Ну, він точно високий, — відповів Ричер. — Ось чому ви
аж підстрибнули, коли мене побачили. Ви нас сплутали, принай-
мні на якусь мить. А в моєму вагоні не було більше високих чо-
ловіків, і у двох інших також.
—Коли наступний потяг?
—О сьомій ранку.
Вона запитала:
—Хто Ви такий і навіщо сюди приїхали?
—Я лише проїжджаю повз.
—Це потяг проїхав повз. Але не ви. Ви зійшли з нього.
—Ви знаєте все про цю місцину?
—Я не знаю про неї нічого.
—Вам не траплявся музей чи могильний камінь поблизу?
—Чому ви тут?
—Залежить від того, хто питає.
Вона на хвилину замислилась, а тоді відповіла:
1
«Поні Експрес» («Pony Express»)—поштова служба у США у ХІХ сто-
літті, яка використовувала перекладних коней та індійських поні.
Маршрут зони її обслуговування пролягав між штатами Міссурі та
Каліфорнія.