14 / 36
13
не знала, що її серцева тканина почала відмирати через брак
кисню. Тож вона й далі просто проживала свій день. Вона
пообіцяла Андреа розпитати в Елізабет про будь-які вакан-
сії для неї та взяла таксі до офісу податкової з метою віднести
туди всі чеки за рік, щоб їхні податкові надходження — які
вже відтерміновано з квітня — були готові вчасно, до на-
ступного тижня. Потім жінка впіймала таксі до офісу лікаря
Крей на околиці міста, бо, хоч їй паморочилося в голові й не
хотілося нічого, окрім як піти додому та впасти, вона вже на
шість місяців запізнилася на річний гінекологічний огляд,
а їй не кортіло скінчити, як дочка Еллен Берман.
Мерібет не знала, що виснаження, яке вона відчувала,
спричинено зниженим рівнем кисню в крові, яка тепер цир-
кулювала в її тілі. Вона сказала медсестрі лікарки Крей, що
почувається добре; хоча під час огляду медсестра помітила,
що її кров’яний тиск був понаднормово низьким, отож за-
питала, чи немає у неї зневоднення. Можливо, так і було.
Може, це саме те. ТожМерібет випила чашку води. Вона не
думала про серце. І, можливо, вона ніколи й не подумала б,
якби лікар Крей не запитала її, чи в неї все гаразд.
Це запитання саме по собі було поставлене з увічливості.
Одначе лікарка Крей приймала пологи, коли Мерібет на-
роджувала Оскара та Лів, тож вона бачила її наскрізь. Вона
запитала жінку про самопочуття під час огляду грудей, коли
її пальці обережно промацували ліву молочну залозу Мері-
бет, просто над серцем, яке більше не боліло, але стискалось,
як барабан. Мерібет згадала відчуття, коли була вагітна, тож
у неї не було іншого виходу, окрім як відповісти:
—Ну, загалом…
2
Дві години потому Мерібет почала панікувати. Запевнив-
ши жінку, що нічого страшного не станеться, лікар Крей
відправила її на таксі до найближчого пункту першої до-
помоги та попередила його працівників, що до них їде
пацієнтка.