31 / 40
31
чило б ще на одне таке зусилля. Дія еліксирів слабшала, а до світанку
було ще далеко. Стриґа не повинна дістатися до крипти до зорі, інакше
усі його попередні зусилля підуть намарне.
Він спустився сходами. Крипта була невеличка й містила три кам’я-
ні саркофаги. На першому від входу кришку було наполовину відсу-
нуто. Ґеральт витяг з-за пазухи третій флакончик і швидко випив
його вміст, увійшов у саркофаг і влігся. Як і очікував, той був подвій-
ним — для матері й доньки. Тільки він насунув кришку, згори знову
почулося ревіння стриґи. Ґеральт ліг горілиць поруч із муміфікованим
трупом Адди, а на плиті зсередини накреслив Знак Ирден. На груди
собі поклав меча й поставив маленьку клепсидру, наповнену фосфо-
ризуючим піском. Схрестив руки. Він уже не чув криків стриґи, котра
бешкетувала у замку. Перестав чути будь-що, бо вороняче око й чи-
стотіл почали діяти.
VІІ
Коли Ґеральт розплющив очі, пісок у клепсидрі пересипався вже до
кінця, і це означало, що летаргія була навіть довшою, ніж належало.
Нашорошив вуха й нічого не почув. Його почуття вже нормалізувалися.
Він узяв у руку меча, провів долонею по кришці саркофагу, пробу
бонівши формулу, після чого легенько, на півпальця, відсунув плиту.
Тиша.
Він відсунув покришку більше, сів, тримаючи зброю напоготові
й вистромивши голову над саркофагом. У крипті було темно, але відь-
мак знав, що надворі — розвиднюється. Він викресав вогонь, запалив
мініатюрний каганець й підняв його, породжуючи на стінах крипти
дивні тіні.
Порожньо.
Він видерся із саркофагу — усе боліло, задерев’яніле, було зимно.
І тоді він помітив її. Лежала горілиць біля саркофагу, гола й непритомна.
Була, скоріше, бридкою. Худенька, із малими гострими груденята-
ми, брудна. Волосся — світло-руде — сягало їй майже до поясу. Поста-
вивши каганець на кришці саркофагу, він сів навпочіпки й нахилився.
Губи вона мала бліді, на вилиці — чималий синяк від його удару.
Ґеральт зняв рукавички, відклав меч і безцеремонно задер їй пальцем