Previous Page  29 / 40 Next Page
Information
Show Menu
Previous Page 29 / 40 Next Page
Page Background

29

потвори. Стриґа впала на льоту, вискнувши так, що зробилося боляче

вухам. Борсалася на підлозі, дико ричала — незрозуміло, чи то від

люті, чи то від пекучого болю, якого завдавав їй ненависний метал.

Ґеральт був задоволений — якби виникла потреба, він міг запросто

вбити стриґу у цю ж мить. Але відьмак не виймав меча. До цього

часу ніщо у поведінці стриґи не свідчило, що це міг бути отой неви-

ліковний випадок.

Ґеральт відступив на безпечну відстань і, не спускаючи погляду

з фігури, яка борсалася на підлозі, почав глибоко дихати, концент­

руючись.

Ланцюг порвався, срібні ланки дощем сипонули на всі боки, задзе-

ленчали по камінню. Засліплена люттю, виючи, стриґа кинулася в ата-

ку. Ґеральт чекав спокійно, піднятою правою рукою креслив перед

собою Знак Аард.

Стриґа відлетіла на кілька кроків, наче вдарена молотом, але втри-

малася на ногах, простягла пазурі, оголила ікла. Волосся її здибилося

і залопотіло, неначе йшла вона під різким вітром. Важко, хекаючи,

крок за кроком, поволі — йшла. Усе-таки йшла.

Ґеральт занепокоївся. Він не очікував, що Знак цілковито паралізує

стриґу, але не сподівався, що бестія так легко подолає опір. Не міг

тримати Знак занадто довго, це надмірно виснажувало, а до стриґи

залишилося вже тільки з десяток кроків. Він раптово зняв Знак і від-

скочив убік. Як і очікував, стриґа від несподіванки полетіла уперед,

втратила рівновагу, перекинулася, послизнулася на підлозі й гепнула-

ся донизу сходами, у розчахнутий на підлозі вхід до крипти. Знизу

пролунало її потужне виття.

Аби виграти час, Ґеральт заскочив на східці, що вели на галерею.

Не дістався навіть середини, коли стриґа вистрибнула з крипти:

бігла наче величезний чорний павук. Відьмак почекав, поки вона

забіжить за ним на сходи, після чого перескочив балюстраду й при-

землився на підлозі. Стриґа крутнулася і, відштовхнувшись, полетіла

на нього у неправдоподібному, більш ніж десятиметровому стрибку.

І вже не давала збити себе з пантелику піруетами так легко — двічі її

пазурі залишили сліди на шкіряному каптані рівійця. Але новий, від-

чайдушно міцний удар сріблястих заклепок рукавички відкинув стриґу,

примусив її похитнутися. Ґеральт, відчуваючи лють, що здіймалася