28 / 40
28
Відьмак чекав. До зорі, як він вирахував, залишалося ще зо три
години. Спів півня міг би його лише збити з пантелику. Зрештою,
навколо, скоріше за все, і не було аніяких півнів.
Він почув. Стриґа йшла поволі, чалапаючи по підлозі. А потім він її
побачив.
Опис був точним. Непропорційно велика голова, посаджена на
коротку шию, мала ореол сплутаного, розкуйовдженого рудого волос-
ся. Очі світилися у темряві, наче два карбункули. Стриґа зупинилася
і дивилася на Ґеральта. Раптом розчахнула пащу — немов похваляю-
чись рядами білих загострених зубиськ, а потім клацнула щелепою зі
стуком, що нагадував гупання віка. І відразу скочила, з місця, без
розбігу, цілячи у відьмака закривавленими пазурами.
Ґеральт відскочив убік, крутнувся у блискавичному піруеті, стриґа
тернулася об нього, теж крутнулася, розтинаючи повітря пазурами.
Не втратила рівноваги, напала знову, одразу, з напівоберту, клаца-
ючи зубами перед грудьми Ґеральта. Рівієць відскочив в інший бік,
тричі змінивши напрямок обертання, дезорієнтував стриґу. Відскаку-
ючи, він міцно, хоча й без замаху, ударив її у бік голови сріблястими
заклепками, натиканими на тильному боці рукавички, на фалангах
пальців. Стриґа потворно загарчала, наповнюючи замок гучним від-
лунням, припала до землі, завмерла й заходилась вити: глухо, злово-
роже, люто.
Відьмак зловтішно посміхнувся. Перша спроба, як він і розрахову-
вав, пройшла нормально. Срібло було вбивчим для стриги, як і для
більшості потвор, прикликаних до життя чарами. Тож існував шанс:
бестія не відрізнялася від інших, а це гарантувало можливість відча-
рування, а срібний меч, у крайньому разі, гарантував життя і йому
самому.
Стриґа не квапилася із наступним нападом. Цього разу вона набли-
жалася повільно, шкірячи ікла, бридко пускаючи слину. Ґеральт від-
ступив, пішов півколом, обережно ставлячи стопи, сповільнюючи та
прискорюючи рухи, чим виводив стриґу з концентрації, перешко
джаючи їй у підготовці до стрибка. Йдучи, відьмак розкрутив довгий,
тонкий, міцний ланцюг із грузилом на кінці. Ланцюг був зі срібла.
У мить, коли стриґа напружилася і стрибнула, ланцюг свиснув у по-
вітрі й, звиваючись наче гадюка, в одну мить обвив плечі, шию і голову