6 / 40
ідьмак
І
Потім казали, що чоловік той прийшов у місто з півночі, через браму
Линварів
1
. Йшов пішки, а нав’юченого коня вів за повід. Стояло пізнє
пообіддя, і крам линварів та римарів було замкнено, а вуличка була
порожньою. Було тепло, але чоловік той мав напнутого на плечі чор-
ного плаща. Чим привертав увагу.
Затримався він перед корчмою «Старий Наракорт», постояв хвиль-
ку, дослухаючись до гомону голосів. У корчмі, як завжди о цій порі,
було повно людей.
Незнайомець не зайшов до «Старого Наракорту». Потяг коня далі,
вуличкою вниз. Там була інша корчма, менша, і звалася вона «Під
Лисом». Тут було пусто. Корчма мала не найліпшу славу.
Корчмар підняв голову від діжки з квашеними огірками й зміряв
гостя поглядом. Чужинець, все ще у плащі, стояв перед шинквасом
рівно, нерухомо, мовчав.
— Що дати?
— Пива, — сказав незнайомець. Голос мав неприємний.
Корчмар обтер руки полотняним фартухом та наповнив кухоль.
Кухоль був надщербленим.
Незнайомець не був старим, але волосся мав майже біле. Під пла-
щем він носив потертий шкіряний кубрак
2
, шнурований під шиєю та
на плечах. А коли стягнув плаща, усі помітили, що на спині, на паску,
мав меча. Не було у тому нічого дивного, у Визімі чи не всі ходили зі
зброєю, тільки-от ніхто не носив меча на спині, ніби лук чи колчан.
1
Линвар — ремісник, який виготовляє мотузки, шнури, линви.
2
Кубрак — рід верхнього одягу, грубий простий кунтуш, куртка із довгими полами.