Previous Page  10 / 40 Next Page
Information
Show Menu
Previous Page 10 / 40 Next Page
Page Background

10

— Так. Знаєш що, Ґеральте? Із тим, — Велерад поплескав долонею

по відозві, — із тим — дай собі спокій. То поважна справа. Багацько

вже намагалися. То, брате, не те саме, що пару гультяїв захльостати.

— Знаю. Це мій фах, бургомістре. Написано — три тисячі оренів

нагороди.

— Три тисячі, — бургомістр закопилив губи. — І принцесу докупи, як

люди балакають, хоча милостивий Фольтест того й не дописав.

— У принцесі я не зацікавлений, — сказав спокійно Ґеральт. Сидів,

склавши руки на колінах. — Написано — три тисячі.

— Що за часи, — зітхнув бургомістр. — Що за паршиві часи! Ще

років двадцять тому хто б і подумав, навіть на п’яну голову, що такі

професії будуть? Відьмаки! Мандрівні вбивці василісків! Бродячі різу-

ни драконів та утопців! Ґеральте! У твоєму цеху пиво дозволено пити?

— Дозволено.

Велерад плеснув у долоні.

— Пива! — гукнув. — А ти, Ґеральте, сідай ближче. Бо чого ж то я.

Пиво було холодним і пінистим.

— Паршиві часи настали, — ремствував Велерад далі, сьорбаючи

з кухля. — Наплодилося усілякої мерзоти. У Магакамі, у горах, аж ро-

їться від боболаків. У лісах раніше хоч би вовк який вив, а зараз — на

тобі: примари, боровики якісь, куди не плюнь — вовкулак чи інша яка

зараза. По селах русалки та жалібниці дітей крадуть, на сотні вже

рахуємо. Хвороби, про які раніше й не чув ніхто, аж волосся дибки. Ну,

а до комплекту ще й оте! — він попхнув сувій шкіри по столу. — Не ди-

вина, Ґеральте, що такий попит на ваші послуги.

— Ця королівська відозва, бургомістре, — підвів голову Ґеральт. —

Чи знаєте подробиці?

Велерад відхилився на спинку стільця, сплів руки на череві.

— Подробиці, кажеш? А знаю. Не те щоб з перших рук, але з досто-

вірних джерел.

— Про те мені, власне, і йдеться.

— От ти уперся. Як знаєш. Слухай. — Велерад ковтнув пива, притишив

голос. — Милостивий наш Фольтест, ще королевичем, за правління

старого Меделла, свого батька, демонстрував нам, що може утнути,

а утнути міг чимало. Ми сподівалися, що із часом те минеться. Але ж

швидесенько після коронації, відразу по смерті старого короля, Фольтест