10 / 40
10
та капелюхах, біля водяних садів — у сорочках. Усюди
вони сидять, встромивши вудку у воду та чекаючи на
форель чи коропа.
Будинок сім’ї Азéр дивився на дорогу міцним по-офі-
ційному правильним фасадом, відгородившись залізною
огорожею. Люди, котрі проїжджали рікою повз будинки,
не сумнівалися, що його хазяїн — шанований чоловік.
Дах, покритий сланцем, сходився дивовижними кутами
і захищав неправильної форми будівлю від непогоди.
З-під одного з таких кутів на бульвар виходило мансард-
не вікно. Увагу привертали величний кам’яний балкон
на першому поверсі та багряний плющ, що збирався
нагору його балюстрадами. Вхідні двері велично хизува-
лися своїм залізним оздобленням.
Усередині будинок здавався одночасно більшим і мен-
шим, аніж ззовні. Там не було кімнат, котрі б лякали
власною величчю, чи бальних залів у позолоті з підвіс
ними канделябрами, але іноді можна було натрапити на
несподівано просторі приміщення та коридори зі схо-
дами, котрі ведуть у сад. Були невеличкі приймальні
з письмовим столом та гобеленовими стільцями, куди
можна увійти тільки через приховані ходи і де двері від-
чиняються усередину. Навіть дивлячись з краю газону,
неможливо було вгадати, як розташовано кімнати та
переходи за безтурботними кам’яними плитами. Під-
лога в усьому будинку відлунювала характерними звука-
ми з-під ніг, а через гострі кути та луну здавалося, що
в будинку завжди ходить хтось невидимий.
Металева скриня Стівена Рейзфорда прибула раніше
за нього і вже чекала на свого господаря біля його ліжка.
Він розпакував одяг і повісив змінний костюм у величез-
ний гардероб. Під вікном стояв емальований таз для