12 / 40
12
—О, месьє, прошу вас, сідайте тут.
Азер пробубонів представлення, з якого Стівен почув
тільки «моя дружина». Він узяв її руку і коротко вклонив-
ся. З іншого боку столу на нього пильно дивилися дві
пари очей.
—Лізетта, — відрекомендувала мадам Азер дівчину
років шістнадцяти з темним волоссям, забраним стріч-
кою. Вона самовдоволено всміхнулася і простягнула йо-
му руку. — І Грегуар. — Хлопчику було на вигляд років
десять, і його голова ледь виднілася над столом, під яким
він завзято теліпав ногами.
Служниця стояла біля Стівена із супницею. Він налив
собі повний черпак і почув запах незнайомої приправи.
Під хвильками зелені, які ледь гойдалися, можна було
розгледіти картоплю.
Азер вже доїв свій суп і тепер вистукував якийсь ритм
по срібній підставці для ножа. Втягуючи бульйон з лож-
ки, Стівен підвів погляд.
—Скільки вам років? — запитав хлопчик.
— Грегуар!
—Нічого, —Стівен заспокоїв мадамАзер. —Двадцять.
—Вина? — запитав Азер, затримавши пляшку над
келихом Стівена.
— Так, дякую.
Азер налив напою на два чи три пальці Стівенові та
своїй дружині і поставив пляшку на місце.
—Що ви знаєте про ткацьке виробництво? — запитав
Азер. Йому було лише сорок років, але зовнішність до-
давала йому ще десять. Тіло з роками і не міцнішало, і не
слабшало. Очі світилися насторожено та сухо.
—Небагато, — відповів Стівен. — Я працюю в цій
сфері уже чотири роки, але моя робота стосується зде-