7 / 38
Частина І
Абсурд не звільняє, він зв’язує.
Альбер Камю
Розділ І
Хлопець із черепом
І
Тоді в Амстердамі мені вперше за багато років наснилася мати. Я понад
тиждень не виходив із готелю, боявся навіть комусь зателефонувати, не
те що вийти на вулицю; моє серце стискалося й тремтіло, почувши най-
невинніший звук: дзвінок ліфта, бряжчання міні-бару, і навіть церковні
дзиґарі Вестеркерку й Крейтберґу, відбиваючи години, провіщали своїм
бамканням, немов у моторошній казці, неминучість загибелі. Удень я си-
дів на ліжку, намагаючись розгадати телевізійні новини (утім, безуспіш-
но, адже я не знав жодного нідерландського слова), а коли стомлювався,
то вмощувався біля вікна й дивився на канал, накинувши на плечі паль-
то з верблюжої шерсті — я покинув Нью-Йорк у великому поспіху, й ті
речі, що їх прихопив із собою, не гріли навіть у приміщенні.
За вікнами буяли веселощі. Було Різдво, мости через канал уночі
вкривалися мерехтливими вогниками. Рожевощокі
dames en heren
1
торохтіли по бруківці своїми велосипедами з прив’язаними ялинками,
а їхні шарфи тріпотіли на вітрі. Пополудні аматорський оркестр грав
колядки, і вони дзвінко бриніли в зимовому повітрі.
Офіціанти хаотично розносили таці з напоями та наїдками; забага-
то сигарет, теплувата горілка з дьюті-фрі. Упродовж цих неспокійних
1
Пані та панове (
нідерл.
). —
Тут і далі прим. пер., якщо не вказано інше.