25 / 40
25
це місто-привид, населений пристрастями, енту
зіазмом, самотністю, соромом, гордістю, зрадою
й печаллю. Від цього не вдається звільнитися,
і навіть коли я жалію себе, то тихо плачу.
Я — жінка, народжена не в ту епоху, і цього
ніщо не змінить. Не знаю, чи в майбутньому мене
пам’ятатимуть, однак якщо це станеться, то не
хай мене вважають не жертвою, а тою, котра ро
била сміливі вчинки й безстрашно заплатила за
це відповідну ціну.
Під час одного приїзду до Відня я познайомилася
з чоловіком, який мав шалений успіх як серед
чоловіків, так і серед жінок Австрії. Його звали
Фройд (ім’я мені не запам’яталося). Люди обож
нювали його, бо він повернув їм можливість бути
невинними. За його словами, насправді всі наші
гріхи належать нашим батькам.
Зараз я намагаюся зрозуміти, у чому помиля
лися мої батьки, але не можу звинувачувати
свою сім’ю. Адам Зелле й Антьє дали мені все, що
можна купити за гроші. Вони були власника
ми капелюшного магазину, успішно інвестували
в нафтопереробку ще до того, як люди зрозуміли