30 / 36
29
Хоча формальні розлучення у селах Лівобережжя трапля-
лися рідко, випадки, коли подружжя тимчасово розходилось,
були досить звичним явищем. І хоча подекуди (наприклад, на
Поділлі, Слобожанщині, Гуцульщині) винуватець підриву сімей-
них стосунків (негідний чоловік чи дружина) міг бути вигнаний
з дому, ініціатор розлучення (незалежно від статі і причини)
зазвичай зазнавав осуду.
Хороший господар, тверезий, роботящий, не покине жінки,
навіть якщо вона того й варта. Він її вчитиме, поки не на-
вчить, або приб’є до смерті. Зі свого боку й жінка не по-
кине чоловіка, як би погано не ставився він до неї, чи був
не господар і п’яниця. У таких випадках порядна жінка
сама утримує сім’ю, хоч як би важко їй не було.
(Центральна Україна)
Громадська думка за будь-яких обставин засуджувала того,
хто покидав сім’ю, тож жінка зазвичай змушена була миритися
з наругою чоловіка, лише деякий час перебуваючи у батьків чи
перечікуючи «грозу» в іншому безпечному місці (стайні, стодолі,
на горищі, у сусідів тощо). Ставлення до шлюбу як до довічного
союзу людей, укладеного перед Богом та громадою, що мало сут-
тєве християнське підґрунтя, було наріжним каменем у питанні про
розлучення. Християнська ідея терпіння та покори долі, призначеній
Родина