27 / 36
26
в шинках торгували головно жінки, об’єктом звинувачень ставала
жінка-шинкарка, яка продавала чоловікам горілку.
Особливу увагу громада і Церква зосереджували на подруж-
ній невірності, яка однозначно зазнавала осуду. Попри це випадки
адюльтеру (і жінок, і чоловіків) траплялися не так уже й рідко. Оче-
видно, коли шлюб укладали без любові, дотримуватися подружньої
вірності було доволі складно. Наприклад, наприкінці 1920-х років
на Наддніпрянщині позашлюбні стосунки мали 7,8 % селянок.
У ставленні до перелюбу простежується подвійний стандарт,
який проявляється у тому, що саме вважалося зрадою: якщо для
чоловіка зрада — це наявність іншої сім’ї та дітей на стороні, то
для жінки перелюбом є будь-який інтимний зв’язок поза шлюбом.
Найчастіше жінка замовчувала факт зради чоловіка, щоб зберег-
ти репутацію родини, — зайвий розголос означав би погану сла-
ву для усієї сім’ї. Та якщо чоловічу зраду жінки зазвичай терпіли,
то дружину за зраду чоловік карав фізично. Інколи обмануті дру-
жини звинувачували у зраді не стільки власного чоловіка, скільки
жінку-спокусницю. Це виявлялось насамперед у спробах покви-
татись із суперницею (побити вікна в її домі, прилюдно облаяти
чи побити її саму). Цікаво, що навіть повітові суди, розглядаючи
справи про перелюб та завдання матеріальних збитків коханці
зрадженою дружиною, зважали на самочинні розправи як на
Мати й діти