32 / 36
Виховання без травмування...
32
збиратися швидко — і за двері. А в школі можна
лишатися довго, і це щастя.
Оля терпіти не може ні вихідних, ні свят, ні
канікул. У неї немає бабусі, до якої можна поїхати,
немає друзів, у яких можна було б гратися цілий
день і лишитися на ночівлю. Оля любить музику
й книжки. Інколи вона так глибоко зачитується
чи занурюється у світ звуків, що не чує початок
сварок, а потім… на неї наче грім з неба падають
мамині прокльони та татові матюки.
Оля не вміє постояти за себе, не може втис
нутись в повну маршрутку, вона ніколи не запитає,
чому їй несправедливо занизили оцінку, і мовчки
віддере жуйку, яку пульнув їй у волосся котрийсь
шибеник. Оля майже ніколи не дивиться в очі ні
вчителям, ні друзям, а ще вона підхоплюється від
кожного голосного слова, яке, як їй здається, було
кинуте на її адресу.
Про те, що дітей не можна кривдити ані словом, ані
фізично, сказано та написано дуже багато. Мої колеги
детально обґрунтовують причини, а також описують не-
гативні наслідки фізичного покарання і словесного при-
ниження для дитячої психіки та подальшого розвитку
малюків. Так само небезпечно демонструвати насильни-
цьку поведінку в присутності дітей. Спробую не стільки
вдаватись у деталі «чому це погано» та «які наслідки»,
скільки проілюструвати окремі процеси, що відбуваються
в нервовій системі дітлахів, які повсякчас зазнають биття,
образ або є свідками скривдження.