26 / 36
Виховання без травмування...
26
вітамінів, зробити розтирання, ліки теж, звісно… Це сто-
сувалося і себе, і чоловіка, і дітей. «Сопляками хлопці
ростуть, на будь-який чмих жаліються…» — бідкався
«нехворіючий» батько сімейства, який прийшов на кон-
сультацію з таким нежитем та кашлем, що стіни здригались
і серветки закінчились ще до того, як я пояснила, що
не приймаю вірусних хворих, бо піклуюсь про власне
здоров’я. У цьому випадку, звісно, зустрілись дві крайнощі,
але до всього і дві яскраві ілюстрації того, як наше став-
лення до здоров’я впливає на наших дітей.
Гадаю, що вам на думку вже спало славнозвісне «іпо-
хондрик», яке приклеюють до кожного, хто надмірно пе-
реймається своїм здоров’ям. Для тогощоб медичний термін
не закріплювався як образливе слово, нині цей розлад
називають «тривогою за здоров’я». Цікаво, що зустрічаєть-
ся він частіше, ніж ми собі уявляємо, а долається дуже
й дуже непросто. Тривога за здоров’я виникає там, де
є атмосфера такої тривоги, і перш за все це, звісно, родин-
на атмосфера. Тож придивіться до себе та інших дорослих,
які оточують вашу дитину, чи не прищеплюють вони своєю
поведінкою та реакціями страх захворіти, довго лікувати-
ся чи навіть померти.
Скажу, що було б дивно, якби я стала агітувати не
звертати уваги на здоров’я своїх малюків, дозволяти їм
з неспинними шмарклями йти в садок чи до школи,
не особливо піклуватися, у що вдягнений і чим нагодо-
ваний, брудний або чистий… Хоча відразу зауважу дещо
заборонене для найкращих-у-світі-мам: я знаю таких
батьків, і їхні діти, по-перше, зазвичай серед найздорові-
ших, а по-друге, вони й знати не знають, що таке тривога
за здоров’я.