27 / 36
27
Як допомогти дитинi почуватися сильною та впевненою
Тож, що робимо? Відповідь дуже проста: ставимося до
здоров’я здорово! Не робимо з мухи слона та створюємо
дискурс, у якому дитина не «ризикує захворіти», а «буде
здоровою» і не «хворіє», а «одужує». Я люблю розповідати
студентам про те, як мова впливає на наше світосприйнят-
тя, на прикладі слова, яке українською звучить як «лікарня»,
а російською— «больніца». Звісно, що жартома, але запи-
тую: «Що роблять росіяни у своїх“больніцах”?» «Болєют», —
відповідають хором студенти. «А українці?»— «Лікуються».
Отже, мова, слова, які ми вживаємо, речення, які будує-
мо, щоб говорити про здоров’я, інтонація, а також реакції,
якими супроводжуємо ці розмови, —усе має значення. І це
правда, що люди з однаковим станом здоров’я в одних ро-
динах «хворіють», а в інших «одужують». Не секрет, що діт-
лахи, особливо менші, переважно легко витримують висо-
ку температуру, але якщо за температури 38,5 °С одній
дитині дозволити гратися і навіть вивести на прогулянку,
а іншу вкласти в ліжко з мокрим рушником на лобі, то хто
легше хворітиме й швидше одужає? Цього року я зловила
себе на тому, що взагалі не пам’ятаю своїх застуд в дитин-
стві, і здивувалася: невже я не хворіла? Адже зараз з року
в рік стабільно чіпляється якийсь вірус. Усе поставило
по своїх місцях запитання до мами на цю тему. «Звісно
хворіла! — відповіла вона. — Як усі діти. Але не любила
цього страшенно. Тобі завжди кудись було треба йти, щось
робити. Хіба я могла тебе в ліжку втримати?» Тепер же хво-
роба для мене своєрідна відпустка, звільнення від усіляких
нелюбих справ, яких в дитинстві, вочевидь, було менше.
Звісно, що здорово ставитись до здоров’я—це не лише
обмежити вживання слів, які акцентують увагу на хворобі,
та відмовитись від демонстрації поганого самопочуття