9 / 36
8
зустріти їх на вулиці, а відтак почуватися ніяково. Але
так було лише в теорії. На великій віддалі біль, який
відчував хлопець, навпаки, розростався і загострював-
ся. Якась гігантська катеринка нещадно тягла до ньо-
го кількасоткілометровими трубами самоту та від-
чуженість. Незважаючи на пору доби, натужавілим
кабелем надходили повідомлення, які складно було
розібрати. Змінюючи силу та інтенсивність, його вуха
різав уривчастий шум, подібний на свист буревію, що
гуляє між деревами…
Усі п’ятеро ходили до одного класу державного ліцею
у передмісті Наґої
1
. Троє хлопців і двоє дівчат. У першо-
му класі ліцею вони потоваришували завдяки участі
у волонтерській діяльності, і хоча на початку кожного
наступного навчального року класи переформовували,
дружби школярі не полишали. Волонтерська робота
була завданням з основ суспільства на літні канікули,
однак після закінчення визначеного терміну ліцеїсти із
власної волі вирішили займатися нею далі.
Окрім цього, у вихідні вони ходили разом у гори,
грали в теніс, плавали у затоці півострова Чіта біля На-
ґої, а бувало і так, що збиралися в когось удома, щоби
підготуватися до іспитів. Або ж (і так траплялося най-
частіше) не вибирали якогось особливого місця, а, зі-
бравшись, поринали у захопливі розмови. Ніхто ніколи
наперед не визначав, про що дискутуватимуть, однак
тем їм не бракувало ніколи.
А загалом їхня зустріч була випадковою. Річ у тім,
що ліцеїстам запропонували на вибір кілька варіантів
1
Головне місто префектури Айчі, третє за величиною місто в Японії.
(
Тут і далі прим. перекл.
)