«Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі» Харукі Муракамі

головами темною хмаринкою. Однак такого не трапи-

лося, навіть натяку ніколи не було.

Випадковістю можна назвати і те, що всі вони походи-

ли із сімей вищого середнього класу наґойського перед-

містя. Їхні батьки належали до покоління бебі-буму

і працювали або за спеціальністю, або у великих пре-

стижних компаніях. На освіту дітей грошей ніколи не

шкодували. У сім’ях панувала злагода, принаймні так

видавалося, не було розлучених, матері не працювали,

а займалися хатніми справами та вихованням дітей.

Загальний рівень навчання у ліцеї був високим, адже

для зарахування туди треба було скласти вступні іспити.

Тож, щодо умов життя, між друзями було більше спіль-

ного, ніж відмінного.

І ще цікаво, що, окрім Цкуру Тадзакі, всі мали до-

даткову спільну особливість: їхні прізвища містили

назви кольорів. Хлопців звали Акамацу та Оомі, а дів-

чат — Шіране та Куроно

. Лише прізвище Тадзакі

не

мало жодного «забарвлення». Через це від самого по-

чатку Цкуру почувався у компанії трішки не своїм. Без-

перечно, наявність чи відсутність кольору у прізвищі

ніяк не пов’язана з характером людини. Це він чудово

розумів. Однак усе ж йому було прикро і, на власний

подив, він навіть почувався через це зраненим. Четверо

інших одразу почали кликати одне одного барвами:

Червоний, Синій, Біла, Чорна. А його називали просто

Цкуру. Хлопець безліч разів усерйоз розмірковував, як

Акамацу означає «червона сосна», Оомі — «синє море»,Шіране — «білий

корінь (коріння, природа)», Куроно — «чорне поле (природа, природ-

ність, елемент, неприрученість)».

Тадзакі можна перекласти як «багато мисів».