29 / 44
На понтійському кордоні
30
ери, прощо відомо з археологічних розкопок їхніх жител. УVІ ти-
сячолітті до н. е. носії так званої культури Кукутені-Трипілля
заселили лісостепову прикордонну смугу між Дунаєм та Дні-
пром, займалися скотарством та землеробством, будували
величезні поселення, виготовляли глиняні скульптури та фар-
бовану кераміку. Приблизно 3500 років до нашої ери люди, які
населяли понтійські степи, уперше у світі приручили коня.
Деякі науковці, поєднуючи дані археології, лінгвістики та ге-
нетики, доводять, що степи між Волгою та Доном стали пра-
батьківщиною індоєвропейських мов та племен, з виділенням
балто-слов’янської групи племен на рубежі IV та III тисячоліть
до нашої ери та поділом цієї групи на балтів та слов’ян у сере-
дині ІІ тисячоліття до нашої ери. Цей поділ стався в лісах
північної України та на просторах сучасної Білорусії та Поль-
щі, у той час як причорноморські степи на той період контро-
лювали носії іранських мов.
До того як Геродот почав декламувати уривки зі своєї пра-
ці в середині І тисячоліття до нашої ери, більшість греків дуже
мало знали про землі на північ від Чорного моря. Вони вважа-
ли їх краєм варварів та місцем ігрищ богів. Дехто вірив, що
саме там, на острові в гирлі Дунаю чи Дніпра, Ахілл, герой
Троянської війни та гомерівської «Іліади», знайшов свій вічний
спокій. Амазонки—жінки-воїни, які відрізали праву грудь, аби
краще стріляти з луків, також жили в цих землях, десь біля
Дону, дехто чув про жорстоких таврів із Криму, півострова,
відомого грекам під назвою Таврика. Їхня правителька Іфігенія
не виявляла жодного співчуття до мандрівників, яким не по-
щастило з пошуком прихистку від чорноморських штормів на
скелястих берегах Криму. Вона приносила їх у жертву богині
Артеміді, яка вберегла її від смертної кари, оголошеної її бать-
ком Агамемноном. Було мало охочих мандрувати до земель,
таких небезпечних, як ті, що межували з «Гостинним морем»,
яке насправді було дуже важке для навігації та відоме своїми
суворими штормами, що з’являлися нізвідки.