32 / 44
Край світу
33
рин: коней, корів, овець та кіз. Є там і зображення скіфських
рабів, один із яких, здається, доїть корову, а другий — вівцю.
Пектораль залишає мало сумнівів у тому, що скіфи жили в па-
тріархальному суспільстві, економіка якого залежала від тва-
ринництва. Якщо зображення скіфів та свійських тварин по-
казують внутрішній скіфський світ, то фігурки диких тварин
на пекторалі більше розповідають нам про те, яким греки ба-
чили найвіддаленіший кордон свого світу, ніж про справжнє
життя понтійських степів. Леви й пантери переслідують вепрів
та оленя, тим часом крилаті грифони — наймогутніші тварини
в грецькій міфології, напіворли-напівлеви — нападають на
коней, найважливіших тварин у житті скіфів.
Переплетення культур, відображене в пекторалі, було про-
дуктом тісних зв’язків між греками та скіфами, що дозволили
Геродоту зібрати таку інформацію про скіфське життя, яку
не зможуть надати жодні археологічні розкопки. Записаний ним
міф про походження скіфів, безперечно, належить до цієї кате-
горії. «За свідченнями самих скіфів, вони є наймолодшим з усіх
народів», — стверджував Геродот у своїй «Історії». За легендою,
він виводив їхнє походження від такого собі Таргітая, у якого
було троє синів. «Коли вони ще правили цією землею, впали
з неба чотири предмети, усі золоті: плуг, ярмо, бойова сокира та
кубок» — так переповідав Геродот міф про походження скіфів.
Двоє старших братів спробували підняти дари, та обпекли-
ся полум’ям, і лише наймолодшому братові вдалося взяти та
утримати їх. Він негайно був визнаний верховним правителем
царства і родоначальником скіфського племені, відомого під
назвою царських скіфів, яке панувало в понтійських степах
і утримувало золото, що впало з неба. Скіфи, безумовно, вва-
жали себе корінним населенням регіону, а не якимись зайдами.
В іншому випадку вони б не заявляли, що батьками їхнього
пращура Таргітая були бог неба та дочка Борисфена, ниніш-
нього Дніпра, головної річки царства. Цей самий міф наводить
на думку, що, хоч скіфами й керували кочовики, вони вважали