13 / 30
урок 1
1 3
ся це багато років потому, коли вона написала серію газет-
них статей про расові стосунки. Шеріл навіть не пам’ятає, що
колись писала новину про Джессіку Репп. Та робота була не-
значною і ажніяк не вплинула на її подальшу кар’єру. То не бу-
ла журналістика, за яку отримують премії та визнання, однак
то було дещо краще. То була журналістика, яка рятує життя.
Найважливішою історією з-поміж тих, які вона будь-коли
написала, імовірно, була найкоротша з них. Я не пам’ятаю,
але, здається, під нею навіть не зазначалося її ім’я. Однак
ця новина допомогла врятувати життя дитини.
Я так і не дізналася, як склалася доля працівника заправ-
ки і продавця міні-маркету, який першим повідомив про те,
що бачив дівчинку з викрадачем. Дуже часто такі люди за-
лишаються абсолютно непомітними — ми навіть не диви-
мося їм в очі, коли купуємо молоко, пачку цигарок чи зали-
ваємо пальне в бак.
Однак ця історія змінила мою думку про людей, повз
яких ми проходимо щодня. Людей, які працюють там, де
нам би не хотілося працювати. Завдяки їм я дізналася дуже
важливу річ: немає людини, яка була б геть незначною чи
надто малою, щоб на щось вплинути, щось змінити.
Якщо хочеш, щоб у цьому світі сталися суттєві зміни, ви-
конуй свої малі завдання з великою любов’ю, великою ува-
гою, великою пристрастю. Просто прийми як даність робо-
ту, родину, сусідів, свої завдання.
Адже ніколи не знаєш, що трапиться, якщо ти просто
почнеш діяти за можливостями, які перед тобою відкрива-
ються. Коли дієш тут і тепер, ти можеш пробивати на касі
молоко, цигарки і пальне. А можеш урятувати чиєсь життя.