10 / 36
10
тьмяне помаранчеве світло й піднімає вільну руку, сподіваючись,
що таксист розгледить його крізь зливу.
— Зателефонуй Джеффові в Нью-Йорк. Він ще не лягав, чекає
на тебе. Ми намагалися зв’язатися з тобою вночі.
— А що там?
—Юридична перепона. Два пункти в розділі їм не підходять.
Підписи… документи…
Голос у телефоні заглушає шипіння шин на вологій дорозі яко
гось авта.
— Я не розчув.
Водій таксі помітив його. Машина поволі гальмує, піднявши
стовп води в калюжі, та зупиняється на протилежному боці до
роги. Трохи далі від себе він помічає чоловіка, який розчаровано
сповільнює свій біг, збагнувши, що Вілл дістанеться до автівки
раніше. Він відчуває невеличкий тріумф.
— Слухай, нехай Келлі покладе документи на моєму столі! —
кричить він. — Я буду за десять хвилин.
Швидко роззирнувшись, він пригинає голову і пробігає остан
ні кілька кроків до таксівки. Слово «Блекфраєрз
1
» вже готове
злетіти з його вуст. Дощ затікає у шпарку між коміром і сорочкою.
Доки Вілл добереться до офісу, змокне як хлюща, дарма що під
дощем йому дорога недовга. Доведеться, певно, відправити се
кретарку по суху сорочку…
— І ми повинні дістати це, поки не почнеться перевірка, перш
ніж Мартин до цього…
Лунає виск і грубий рев клаксона, Вілл здіймає очі й бачить
перед собою бік чорного блискучого таксі. Водій вже опускає
вікно, аж ось краєм ока Вілл уздріває щось, чого не може розі
брати, — воно стрімголов суне на нього. Вілл повертається і тієї
самої миті усвідомлює, на чиєму шляху стоїть і що шансів зійти
з цього шляху немає. Пальці розтискаються, і «блекберрі» летить
додолу. Вілл чує крик, неначе власний. Останнє, що він бачить, —
шкіряна рукавиця, обличчя під шоломом, шок в очах чоловіка —
віддзеркалення його шоку. Вибух — і все розлітається.
А далі — пустка.
1
Блекфраєрз — район у Лондоні.