15 / 36
15
щось у кутку металевим голосом, коли розмови стихали. Місце
не було модним: його стіни прикрашали мальо`вання, що зобра
жали замок на пагорку, столи були вкриті жаростійким пластиком,
а меню не мінялось відтоді, як я почала там працювати, за винят
ком дечого з асортименту шоколадних плиток та додавання шо
коладних тістечок і мафінів до таці з глазурованими булочками.
Однак найбільш мені злюбилися клієнти. Водопровідники Кев
і Анджело, які заходили майже щоранку й дражнили Френка, роз
питуючи, де саме він брав м’ясо. Пані Кульбабка, яка дістала це
прізвисько через свою копицю сивого волосся. З понеділка по
четвер вона замовляла одне яйце та смажену картоплю й сиділа
тут, читала безкоштовні газети, випиваючи по дві чашки чаю.
Я завжди намагалась побалакати з нею, бо припускала, що це,
можливо, єдина її розмова за увесь день.
Мені подобались туристи, які заходили дорогою до замку чи
поворітьма, верескливі школярі, що забігали після школи, завсід
ники з офісів через дорогу та перукарки Ніна й Шері, які знали
кількість калорій у кожнім пункті меню «Булочки з маслом». На
віть набридливі клієнти, як ота руда жінка, власниця іграшкової
крамниці, що принаймні раз на тиждень сперечалася щодо решти,
не завдавали мені клопоту.
Я спостерігала, як за столами починаються й доходять краю
стосунки, як розлучені передають одне одному дітей, бачила ви
нувату полегкість батьків, які не можуть змусити себе готувати,
і таємне задоволення пенсіонерів від смаженого на сніданок. Пе
реді мною проходило все людське життя, і більшість відвідувачів
перемовлялася зі мною, жартуючи, а чи завважуючи щось за
чашкою гарячого чаю. Тато завсіди казав, ніколи не знати, що
я можу бовкнути наступної миті, одначе в кав’ярні про це було
байдуже.
Френк любив мене. За вдачею він був тишко`, і, на його думку,
я оживляла це місце, була неначе барменка, але без мороки
з п’яницями.
Коли ж оце пополудні, як скінчився обідній поспіх і кав’ярня на
якийсь час спорожніла, Френк, витираючи руки об фартух, вий
шов із-за плити й повернув невелику табличку написом «Зачине
но» надвір.