11 / 36
11
1
2009
В
ід автобусної зупинки до дому сто п’ятдесят вісім кроків, але
вони можуть розтягуватися до ста вісімдесяти, якщо ви не
поспішаєте. От коли ви носите, скажімо, туфлі на платформі.
Або ж купили в комісійній крамниці туфлі з метеликами на носи
ках, які недостатньо підтримують п’яту ззаду, через що, очевидяч
ки, вони й мали таку вражаючу ціну — лише 1,99 фунти. Я по
вернула за ріг на нашу вулицю (шістдесят вісім кроків) і вже
бачила наш будинок — чотириспальневий дуплекс поруч інших
три- й чотириспальневих дуплексів. Надворі стояв татків авто
мобіль, що означало, він ще не вийшов на роботу.
Позад мене сонце сідало за Стортфолдський замок, темні тіні
від якого, мов віск, що тане, ковзали по схилу, намагаючись обі
гнати мене. В дитинстві ми влаштовували перестрілки нашими
видовженими тінями, і вулиця тоді перетворювалася на Кораль
ОК
1
. Якоїсь іншої днини я могла б розказати про те, що ставалось
зі мною на цьому маршруті, де татко вчив мене кататися на вело
сипеді без допоміжних коліс, де місіс Доерті з перекошеною пе
рукою пригощала нас валійськими тістечками, а одинадцятирічна
Трина просунула руку в живопліт, потривоживши осине гніздо,
і ми з вереском бігли аж до самого замку.
На стежці лежав перевернутий Томасів триколісний велосипед.
Зачинивши за собою хвіртку, я затягнула його під ґанок і відчи
нила двері. Тепло вдарило мене із силою подушки безпеки. Мама
постійно страждає від холоду й тримає опалення ввімкненим
увесь рік. Тато завжди відчиняє вікна, скаржачись, що через неї
1
Кораль ОК — назва однієї з найвідоміших на Дикому Заході перестрілок.