19 / 36
17
Схоже трапилось і з Бетті («Товстунка»), адже її ліку-
вання зовсім не мало успіху через те, що вона прив’язу-
вала свою самотність до безглуздої та незрозумілої, на її
думку, культури Каліфорнії. І лише тоді, коли я продемон-
стрував їй, що її поведінка байдужої, сором’язливої та
замкнутої жінки створювала ті ж самі труднощі, що й під
час спілкування з іншими учасниками групи чи зі мною,
вона почала потроху відчувати свою відповідальність за
власну самотність.
Визнання власної відповідальності має змусити пацієн-
та змінюватися. До того часу слово
відповідальність
не буде
синонімом слова
зміна
. І зміна є кінцевою метою кожного
курсу лікування, хоча психотерапевт може називати це
інакше: вивчення суті проблеми, визнання відповідальності
та самореалізація.
Свобода не лише вимагає від нас відповідальності за
наше життя та всі рішення, які ми ухвалюємо, але також
створює умови, коли зміни потребують від нас вольових
вчинків. Хоча воля — це слово, яке ми, психотерапевти,
рідко вимовляємо вголос, зате ми витрачаємо багато зу-
силь для того, щоб вплинути на волю пацієнта. Ми без
упину уточнюємо та інтерпретуємо, гадаючи, що розумін-
ня завжди призведе до змін саме по собі (це світська за-
міна віри, що так і не доведено емпірично). Коли після
кількох років роботи лікар бачить, що всі його спроби
пояснити пацієнту важливість змін провалилися і насправ-
ді нічого не змінилося, можна прямо попросити пацієнта
проявити волю: «Зусилля також потрібні. Ви повинні спро-
бувати, ви ж самі знаєте. Є час для роздумів та аналізу, але
також є час і для дій». І коли прямі переконування теж не до-
помагають, психотерапевтові нічого більше не залишається,