16 / 36
15
змалку. Так само, як і звичка обов’язково мити руки
перед їдою і чистити зуби після. Тож попри те, що він не
вчився настільки добре, аби це зауважували інші, без
зусиль отримував прохідні бали з усіх предметів. Батьки
такожне завантажували хлопця репетиторами і не чіпля-
лися до оцінок, якщо на те не було вагомої підстави.
Не можна сказати, що він не любив спорту, однак
у жодну секцію не записався. З родиною чи друзями
інколи грав у теніс, їздив на лижі чи ходив у басейн. Оце
й усе. Мав правильні риси обличчя, про що й інші йому
говорили. Але для нього це означало, що він усього лише
позбавлений суттєвих недоліків. Споглядання власного
відображення у дзеркалі часто навівало йому безнадійну
нудьгу. Нічим незвичайним не займався, мистецтвом
глибоко не цікавився. Не любив багато говорити, часто
червонів, був не дуже комунікабельним, а в товаристві
малознайомих людей узагалі не знав, куди себе подіти.
Єдине, чим він усе ж вирізнявся, то це тим, що його
сім’я жила найзаможніше, а мамина мама була хоч і не
примою, однак доволі відомою акторкою. Але самЦку-
ру не вмів і не мав нічого
такого
, чим міг би пишатися.
Принаймні так він гадав. Помірний у всьому. Неви-
разної барви.
Хоча у нього таки було щось, що можна назвати за-
хопленням. Цкуру понад усе любив розглядати залізнич-
ні станції. Відколи себе пригадує, вони його незмінно
притягували, і притягують дотепер. Велетенські вокзали
зі швидкісними залізничними лініями, маленькі сільські
станції, де лише одна колія, практичні залізничні вузли
вантажних перевезень—годилося будь-що, що підпада-
ло під категорію залізничної станції. Його зачаровувало
все, що мало до них стосунок.